Опис діяльності директора школи

/uploads/editor/1845/144685/blog_/files/atestaciya_direktor.rar  

                                                   Конкурсні матеріали
                                   директора
                                                            Братської ЗОШ І-ІІІ  ступенів
Покровської районної ради
Дніпропетровської області
                                                 Дубнюк Зої Іванівни

Есе
Живе лиш той, хто не живе для себе,
      Хто для інших виборює життя.
                                                                                     В. Симоненко
Скільки себе пам’ятаю, завжди мріяла бути вчителем. Не було навіть думки, що можу стати кимось іншим. І у всіх шкільних творах писала про те, чим же мені подобається професія педагога.
Тепер задумуюся над тим, що підштовхнуло мене до цього життєвого вибору. З упевненістю можу сказати, що велику роль у цьому відіграли вчителі моєї рідної школи. Вони  все своє життя присвятили освіті,  творчо працювали з дітьми  і своїм прикладом зманювали мене на цю ж стежку. Добре пам’ятаю, як  часто односельці заводили мову про те, як любили вчительку Галину Йосипівну  та яким директором школи був Олексій Артемович. А Валентина Анатоліївна (мій завуч) й досі вчить дітей і мене.
І справді, мене навчали педагоги, яких поважали і цінували люди, які зуміли виховати багатьох гарних людей, які навчали жити і бачити красу життя…
А потім було навчання в педінституті. Тоді я вже відчувала своє покликання до обраного фаху. Чи ми обираємо професію, чи, як  іноді здається, вона обирає нас, - невідомо.  Але якщо людина працює за покликанням, це стає зрозуміло, в першу чергу, їй самій.
Все стало зрозумілим з тих пір, коли я прийшла працювати після вузу  в свою рідну школу вчителем української мови та літератури, а ще викладала народознавство.
На роботу я  йшла з радістю, а на уроці почувалася,як риба у воді, раділа успіхам учнів більше , ніж своїм. Скажіть, хіба це не за покликанням прийшов працювати вчитель!?
Я з упевненістю можу сказати: моя мрія мене не зрадила. У школі
я знову побачила своїх учителів, тому було навіть страшнувато. З головою поринула у роботу. Життя гарно стелило мені цю вчительську доріжку. Мене підтримували колеги, знаходилися люди, що могли порадити, сказати схвальне слово.   А поштовхом до творчої роботи став мій перший відкритий урок, який   я проводила на рівні району, беручи участь у семінарі директорів як молодий учитель.. І досі  добре пам’ятаю: маленькі п’ятикласники та вивчення теми «Пряма мова. Діалог».З того часу закрутилося колесо творчості. Поки що воно не  зупиняється, мої починання підхоплюють учні, самі намагаються   творити.Захопила мене робота на уроці та позаурочний час у навчальних та пошукових проектах,як довготривалих ,так і одноденних. Багато ще не вивчено, багато ще треба працювати. З впевненістю можу сказати, що кожний урок – це міні-спектакль. І поки що є бажання  продовжувати мистецтво творення уроку.
Промайнуло швидко  двадцять два роки… З  тих пір я спочатку переступила  поріг школи вчителем і одинадцять - як лідера. Термін немалий...
З чого розпочалася моя школа? З турботи і неприємності, дзвінків з уроків і дзвінків з відділу освіти та адміністрації,зближення з батьківською громадськістю , перші не зовсім вдалі  спроби зближення зі спонсорами . А ще - походи і прогулянки, перевірки та комісії, батьківські зустрічі і проведення перших педагогічних рад,нарад, методом проб і помилок, роздумів...
Директор сільської школи. Твоє життя, як на долоні, кожен твій крок і рух на очах. Тебе, твою сім´ю, дитину  всі знають. І ти всіх пам’ятаєш і знаєш. Перед тобою твій випускник. Ким він став? Що школа недодала , недобачила-потім з цим тобі жити? Його діти прийдуть до тебе в школу.  Виховуючи учнів,ти виховуєш все село,від тебе залежить майбутнє. Директор на селі не лише керівник: і завгосп,і садівник,і квітникар,і будівельник. Щоб заслужити авторитет і повагу,кожен керівник повинен побудувати для себе піраміду цінностей.
Цей бурхливий початок  2000 років. Зміна  ідеалів і життєвих орієнтирів.  Що ж  було основою,пріоритетом  моєї роботи?   Я вважаю, чесність і напружена робота, відповідальність та бажання рухатися вперед, доброзичливість і щирість, довіра і любов до дітей, колег, батьків, громадськості.
Кожен учитель повинен спробувати залишити  в душі дитини добро,любов та вміння навчатися протягом всього життя.І тоді  не залишиться місця злу та нещирості, ледарству. А для цього недостатньо знати добре свій предмет, мало володіти комп'ютером  та  сучасними інформаційними технологіями. І керівник,яким би талановитим він не був , один не може виховувати та навчати людину, яка відповідала б усім вимогам сучасного життя. Потрібна єдина команда однодумців,яка вміє виховувати і потрібні бажаючі виховуватися. Виховувати потрібна школа. Але це вже пройдений етап. Сім’я, школа,громадськість – від їхньої злагодженої роботи залежить, яким буде кінцевий результат навчання та виховання.
Досягнення мої, як директора - це досягнення керованої мною установи. Я повинна  думати про свої особисті успіхи лише як про символ успіху колективу, що одне від іншого невіддільно.
Хто такий директор сучасної школи, який він? Майстер, учитель учителів, менеджер... Можемо продовжувати протягом тривалого часу, номер з високим статусом позиції і, по суті, сьогодні це важко зрозуміти, хто він є, тому що серед калейдоскопу образів, замінюючи один одного, навіть у межах одного робочого дня, ви можете відчувати себе і живою, і спустошеною у постійній звітності  і створеннях моделей, систем,пріоритетів . Це приносить особливий колорит почуття реальності і робить свою роботу як надзвичайно важкою, так і цікавою.
Пріоритетом роботи моєї  школи є:
- підвищення надання якості освітніх послуг;
- збереження здоров’я всіх учасників навчально-виховного процесу(школа опорна в районі з проблем впровадження інноваційних здороров'язберігаючих технологій);
- створення сприятливих умов для професійного росту вчителів;
- система роботи з обдарованими дітьми (на рівні   школи, району , області);
- створення позитивного іміджу школи.
Колектив учителів Братської ЗОШ,який я очолюю, за останні роки (особливо за останні 5 років) має  ряд досягнень.
Конкурси, презентації, пошук нових ідей - це в нашому стилі. Ось,наприклад,у 2009році було надано методичні матеріали в ДОІППО «Сучасна модель сільської школи»для участі у Всеукраїнському конкурсі, результат - нагороджені грамотою Дніпропетровської ОДА «За активну участь в обласному конкурсі –захисті сучасної моделі навчального закладу».
Ініціюючи постійну участь школи у Всеукраїнських конкурсах,у 2012році  стали переможцями обласного конкурсу-огляду на кращий сільський ЗНЗ,  нагороджені грамотою ДОІППО.
Маючи сучасну матеріально - технічну базу школи ,  приймаючи участь у різноманітних творчих  конкурсах обласного рівня , школа ввійшла з 2012року до інноваційного проекту «Школи-новатори».
Маємо немало  методичних розробок,тренінгів «Школи культури здоров’я». Найкращі  було внесено до каталогу «Педагогічні здобутки освітян Дніпропетровщини»(2011р).
Велика увага приділяється методичній  роботі:
- педагогічна рада;
-  методична рада;
- робота творчих груп;
рада тренерів.
Ставимо за мету створення сприятливих умов для професійного зростання педагогів школи.
У порівнянні з 2002-вищу категорію не мав жоден член колективу, а І категорію -4, станом на 2013рік - з 19 вчителів  8 - мають вищу  кваліфікаційну  категорію, 2 вчителів - мають звання «Вчитель-методист»,2 - «Старший  учитель», І категорія-6 вчителів, 3-молоді спеціалісти,2 вчителів ІІ категорії.
На базі нашої школи проводяться  районні методичні  семінари директорів,ЗНВР,ЗВР.  Учителі презентують відкриті уроки, гурткову роботу,факультативи,позакласні заходи,переглядають та обговорюють портфоліо вчителів,учнів,демонструють  засідання міні-педради та  творчої групи «Пошук»,засідання ради тренерів з проблем збереження здоров’я всіх учасників НВП.
Щодо укріплення матеріально – технічної  бази  школи ,в якій працюю. Школі в 2012році виповнилося 45років. Звичайно, ремонту потребувало все:меблі,обладнання шкільної їдальні,перекриття даху,заміна  підлоги. Треба, щось змінювати, робити, не чекати з моря погоди. Тому у 2010році адміністрацією школи було самостійно розроблено та подано на конкурс до Міжнародного фонду «Відродження» проект для повної заміни електрообладнання в шкільній їдальні на тему«Удосконалення  матеріально - технічного забезпечення їдальні сільської школи за стандартами СанПіНу». Радість не мала меж,коли з Києва повідомили,що наш проект увійшов до числа кращих та отримав підтримку Міжнародного фонду на суму 42167грн, тобто став переможцем. Самі творимо сьогодення, а значить -  творимо щасливе майбутнє рідної школи. Підписання договору відбувалося в місті Києві, отримані перші настанови стосовно проекту. У районі цей грантовий  проект в школах  був першою ластівкою. І тут треба було зуміти і моніторити цінову політику,і відбирати ліцензоване та якісне обладнання, і звітувати описово та документально…
Хто виконавець проекту? Робота з Благодійною організацією «Довіра», підбір висококваліфікованих працівників .
Протягом 2011року було реалізовано проект та втілено в життя .
Силами колективу школи були виконані роботи по заміні електроплити,мийок, витяжки, люмінесцентного освітлення,покладено плитку на підлогу та стіни їдальні,встановлено бойлери, умивальники,
кондиціонер.
Менеджер,економіст,фінансист,директор,прораб - це не всі названо посади, які прийшлося суміщати під час реалізації проекту в практичній площині.
У вересні 2011року було презентовано проект перед  керівниками Покровської РДА,районної ради,відділу освіти ,батьківської  та учнівської громадськості. На всіх рівнях отримали схвалення і зробили висновки: хочеш змінити щось у школі на краще - пишіть проекти,все у ваших руках.
А які були задоволені батьки, а діти гордилися сучасним дизайном шкільної їдальні, обладнанням, смачними обідами…
Приємно було отримати запрошення адміністрації району щодо відрядження мене(одну з району)для участі в  ІІІ Всеукраїнському  з’їзді працівників освіти України в місті Києві. Отримала заряд позитива та відчуття впевненості освітян у завтрашньому дні. Підсумки, досягнення та проблеми ЗНЗ та вузів,технікумів,нові пріоритети розвитку освіти регіону. Дніпропетровщина  - флагмани перших електронних журналів,щоденників.
Виступ прем’єр - міністра Азарова М.Я., губернатора Дніпропетровської області О.Ю.Вілкула.
Опановувати нове,пізнавати –це пріоритет,мабуть ,кожного  сучасного директора? Незабаром стала  учасником обласної конференції «Розвиток інтелектуального руху на Дніпропетровщині» у 2011році. І це,звичайно, стало поштовхом для проведення в школі інтелектуальної гри «Що?Де?Коли?». Відразу було презентовано колегами ряд підсумкових уроків у формі гри «Що?Де?Коли?». І дітям, і вчителям подобалося впроваджувати давно відому гру в життя…
Чи може бути успішною робота директора школи,коли немає співпраці з громадськістю, товаровиробником,  місцевими органами самоврядування?Тому однією з основних напрямків моєї  роботи, як  директора,  є налагодження рівних  партнерських стосунків з товаровиробником - агрофірмою «Земля» (в особі Андрухова С.В.),який проживає та працює на території  Андріївської сільської ради.
Найбільший дар - слово творить , в устах керівника школи воно набуває особливого значення: воно створює школу , визначає шлях розвитку освітньої спільноти - спочатку налагодження тісної співпраці, розуміння проблем школи, які є майже кожного дня.
Дипломатичність у стосунках з меценатом,висвітлення нагальних проблем школи  і вже з 2009року при дієвій співпраці школи та агрофірми було залучено спонсорських коштів на суму понад 2млн.грн,а саме:
-2009- оновлення центрального фасаду школи – викладено 500мкв тротуарної плитки;
- замінено всі (5)дверей на школі;
-2010-2013рр.- перекриття профнастилом будівлі школи(1800мкв), замінено 66 вікон на євро пластикові,настелено нове асфальтоване покриття за школою та основну дорогу при під’їзді до школи,сплановано 6 клумб,завезено грунт,укладено(1000м)бордюри, побілено школу та підведено зеленою фарбою, відремонтовано спортзал, спортмайданчик, відкрито дитячий ігровий майданчик для учнів 1-4класів, викладено нові ганки , замінено лінолеум по коридору школи ,придбано мультимедійний проектор,  магнітофони, ламінатор, принтер, відеокамеру, телевізор, фотоапарат,кондиціонер,стільці для учительської  кімнати(20шт),холодильники(2)для їдальні.
Як приємно, що оновлена меценатом Андруховим С.В. школа,  стала перлиною Покровського району, візитною карткою . 
Наступним кроком було дипломатично донести до нашого мецената про необхідність,вимогу часу-придбання нового комп’ютерного класу,щоб витіснити застарілу комп’ютерну техніку. І ось придбано за спонсорські кошти  сучасний комп’ютерний клас(10+1), а  у 2012році зроблено євроремонт кабінету інформатики за кошти нашого мецената.
Придбання нового комп’ютерного класу(10+1)в 2011році дало можливість урізноманітнити роботу вчителя та більше зацікавити учнів.  На звичайних уроках з’являються презентації Power Point,вводяться перегляди відео сюжетів,проводяться музичні фізкультхвилинки з мультфільмів, а це придає уроку неповторність та стимулює бажання бути здоровим, робити паузи відпочинку.
Як сприйняли колеги появу нового сучасного комп’ютерного класу та підключення до мережі Інтернет(за спонсорські кошти)?Зрозуміли, що техніка, по-перше, підвищує на уроці наочність,по –друге, дає можливість проходити тестування в он-лайні з предметів, по –третє, відпрацьовує вміння , формує навики і є першими сходинками до якісного складання ЗНО.
А потім прийшли до висновку,що можна з ІКТ змінити весь навчальний процес, перебудувати мислення учнів та вчителів. При такому підході змінюється роль учителя: замість джерела інформації він стає консультантом,направляючим  у ланцюжку. Діти отримують можливість навчатися аналізувати,думати,шукати інформацію. Змінюються і загальнолюдські відношення в школі –відчувається співпраця,зворотній зв’язок  учитель – учень-учитель.
Ми зрозуміли,що забезпечення  державою чи спонсором комп’ютерної техніки не означають інформатизацію навчально- виховного процесу. Інформатизація починається в головах учителів,які зрозуміли ,змогли використати ситуацію з метою розвитку свого колективу і зробили значний ривок. Вже другий рік кожен учасник НВП(учителі,учні,батьки) користуються електронними щоденниками та електронними журналами в курсі «Школа»- «Мої знання». Це надає школі відкритість та більшу зацікавленість та активну діяльність батьків у навчальному процесі.
Є ще важливий аспект, що дякуючи комп’ютеризації і швидкісному  Інтернету(теж за кошти колишнього випускника) , діти отримали можливість приймати участь в олімпіадах та конкурах он-лайн:осіння та весняна сесії «Олімпус»(2 роки підряд).
Інформатизація – це крок для створення дистанційного навчання не лише педагогів,учнів школи,а й для навчання дітей з обмеженими можливостями. Дієвими  та цікавими є дистанційні курси для директорів та завучів. Наприклад, при ДОІППО ще 5 років назад я захищала проект «Школа майбутнього», мріяла, планувала, намагалася перенестися на 5-10років вперед в омріяну школу майбутнього. Все здавалося просто мрією:колись буде доступ до мережі Інтернет, будуть створенні Інтернет-платформи  при ДОІППО…
У  цьому році я захистила новий проект «Школа випереджаючої освіти для сталого розвитку»і вже все те, що мріялося –стало реальністю:швидкісний Інтернет, новий сучасний комп’ютерний клас,маємо мультимедійний проектор, при ДОІППО створені Інтернет - платформи для директорів шкіл, заступників, учителів, методистів, створено сайт школи, є блог, маємо електронні журнали, щоденники, здаємо статистичні звіти через «Мої знання», створена електронна шкільна бібліотека.
Коли ми отримали новий комп’ютерний клас у подарунок,то старі комп’ютери поставили для вчителів на столи, щоб кожен міг вчасно виставити оцінки в журнал,отримати додаткові методичні матеріали для уроків.
Ще перевага комп’ютеризації полягає в тому , що вона покращила умови роботи вчителя. Використання нової техніки змінює імідж учителя школи,заохочує в школу молодих педагогів - випускників вузів.
Я є  директор, чия влада  не є авторитарною, мої відношення з колегами будуються на довірі  та повазі.  Демократичний стиль керування школою дає значні переваги.
Яка основна складова успіху директора сільської школи? Бути завжди попереду простого вчителя на крок-два,багато працювати над собою,допомагати методично вчителям,створювати сприятливе середовище для всіх учасників навчально- виховного процесу.
Збереження здоров’я - це пріоритет роботи педагогічного колективу нашої школи. Тому не лише проведення ранкової зарядки кожного дня, фізкультхвилинок на уроках, релаксаційні паузи,музичні перерви,проведення Днів здоров’я,місячників профілактичної роботи  «Ми за здоровий спосіб життя»,введення проекту «Школа проти СНІДу», а й забезпечення кабінету шкільної медсестри необхідним обладнанням. Для медичного кабінету нашим спонсором придбано в 2013році шафи(2) та кушетку, медикаменти для першої невідкладної допомоги.
На жаль,у школі немає окремої кімнати для психологічного розвантаження вчителів. А створення сприятливих умов для кожного вчителя – це дуже важливо. Для учительської кімнати меценатом у 2013році  придбано комплект сучасних меблів(5) та килимове покриття.
Умови створені для навчання та виховання підростаючого покоління,для успішного професійного зростання кожного вчителя.
За спонсорські кошти у 2013році зроблено євроремонт музичного класу:
- закуплено стільці(30штук);
- настелено ковролін;
- утеплено зовнішні стіни;
- придбано картини місцевого художника.
"Нам не дано передбачити, як наше слово відгукнеться," - сказав поет.
Це означає: планувати віддалене майбутнє дуже важко, якщо не неможливо, – особливо у наш час бурхливих змін у всіх областях інтелектуального і матеріального життя.
Необхідні системні корінні зміни з урахуванням стрімкого прогресу і регресу у ряді сторін існування цивілізації.
Зацікавленість можливості прийняття участі в сучасних інноваційних конкурсах як районного,обласного і Всеукраїнського рівнів. Тому,звичайно, не могла не прийняти участь у 2011році  у Всеукраїнському конкурсі «Благодійник року» і як результат –директор агрофірми «Земля» Андрухов С.В. став переможцем у номінації «Середній бізнес»,нагороджений у місті Києві.
Як і чим живемо?Як працюємо? Презентовано Братську школу  в журналі «Сільська школа-2012»: нариси  про кращі сільські школи Дніпропетровщини.
Так, ми багато і плідно трудилися над собою і намагалися, щоб наші діти за рівнем освіти могли конкурувати з учнями міських шкіл. І коли на нагородженні  в місті Дніпропетровську  поряд з випускниками великих визнаних шкіл піднімаються наші випускники – переможці обласних олімпіад, творчих конкурсів нашої невеликої сільської школи , охоплює почуття радості і гордості.
Я і мої вчителі можемо пишатися собою вже тільки тому , що наші випускники не забувають дорогу до школи . Коли я входжу в шкільний вестибюль , частенько бачу там і тих , хто закінчив школу минулого року , і тих , хто покинув її стіни п'ять - шість років тому. А наші Останні дзвінки і День Знань перетворюються на справжні свята не тільки для винуватців торжества , а й для всіх жителів нашого села. У ці дні  на святковій лінійці , як кажуть , яблуку ніде впасти. І ми - вчителі , учні , батьки , відчуваємо себе по -справжньому однією сім'єю . Я цьому щиро рада . Для мене дуже важливо , який імідж моєї школи.
Переглянемо школу в соціумі. Головним вважаю конструктивну співпрацю з батьками , створення своєрідного альянсу сім'ї та школи, агрофірми.
Так хочеться , щоб у  перших рядах інтелігенції були вчителі . Адже справжній інтелігент завжди йде на крок попереду. Його не влаштовує поверхове ставлення до життя , він завжди переймається метою, до межі розуміння та участі в тому, чим він зайнятий.
Як складно директору в цьому плані. І як важливо саме тому дотримуватися суто людських  заповідей:
Не топчи слабкого , та не трусися перед сильним , не продавай, не тріпочи перед начальством , не втрачай совісті на дрібному підлабузництві . Я це говорю не конкретно за когось, а з досвіду особистого спілкування з багатьма розумними і гарними людьми .
Чи можу  я вважати себе щасливою? Мені дуже близько вираз « важке щастя » .  Буває , що мрієш про щось , досягаєш поставленої мети , але виявляється , що це або вже не потрібно, або не актуальне . Буває ... Не сумую , продовжую віддавати всю себе роботі . Інакше не можна .
Але взагалі , я щаслива людина , тому що у мене все виходить ...
Я - директор школи, а це- організатор освітнього середовища , вчитель , вихователь , це стратегічний менеджер , тактичний менеджер , адміністратор , колега , менеджер з якості , посадова особа, менеджер з персоналу , інноваційний менеджер , це дипломат , психолог , конфліктолог , толерантолог , правознавець ; він же економіст , бухгалтер, а ще- господарник з вищою освітою , інспектор з техніки безпеки , дизайнер , прораб... Всі перерахувала ? Напевно , не всі,  бо директор - це , як кажуть у народі , « і швець , і жнець , і на дуді грець ». Але перш за все директор - це людина зі своїми плюсами і мінусами.
Що дозволило мені самій стати успішною у цьому житті?
Безсумнівно , доброта, вимогливість, акуратність, відсутність заздрості і злопам'ятства, ввічливість, наполегливість у досягненні мети.
І,звичайно, треба мати,я вважаю, певні моральні людські цінності.
1)Знати справу, якою керую, не з чуток.
2)Бути легко доступною членам колективу для особистої бесіди.
3)Не порівнювати себе з іншими.
4)Вчитися прощати.
5)Пам'ятати , щоб поранити будь-яку людину займає всього лише кілька секунд , але залікувати ці рани може зайняти довгі роки.
6)Не володіти надмірною скромністю, оскільки директор  представляє організацію, а не себе особисто.
7)Пам’ятати ,що дві людини можуть дивитися на одне і те ж ... а бачити це по- різному.
8) Я твердо впевнена , що не помилилася у виборі свій професії.
Позитивний імідж сільської школи створено:нам довіряють,у нас переймають,до нас приїздять за перейняттям досвіду роботи. А що таке створення позитивного іміджу школи ?
Це:
-  сукупність досвіду і майстерності педагогічного колективу;
- розумне поєднання досвідчених і молодих кадрів;
-  розумна партнерська  співпраця школи й агрофірми  з метою руху вперед, розвитку,  інноваційності;
- далекоглядна стратегія школи з метою надання якісних освітніх послуг учням,  професійне   самовдосконалення, самовираження, самонавчання;
- обмін досвідом і проведення(відкритість) майстер-класів;
-широка участь школи в різноманітних змаганнях, конкурсах і проектах;
- співпраця з ВПУ, технікумами, навчальними закладами району, науковцями ДОІППО;
- розвинене учнівське самоврядування і зв'язок з батьками;
- оновлення ,естетика, порядок і чистота, підтримувані на всій території школи.
Даний результат отримав  визнання учасників навчально-виховного процесу колегами –директорами , керівництва району, адміністрації,відділу освіти. На перспективу двері школи відкриті для проведення районного семінару на базі школи ЗНВР в листопаді місяці «Впровадження ІКТ в НВП». З 2014року школу плануємо реорганізувати в НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.- ДНЗ», щоб 100%задіяти в НВП дошкільнят мікрорайону школи. На сьогодні вивчаємо демографічне питання нашої сільської ради.
Що, на мою думку, необхідно було б змінити в НВП школи?
Так, як наша школа є опорною в районі з проблем збереження здоров’я всіх учасників НВП, слід врахувати статистику щодо значного погіршення здоров’я учнів на час закінчення середньої школи,необхідно  розглянути питання про радикальне скорочення щотижневої кількості годин, істотно підсилити ступінь профілізації учнів з урахуванням особистих нахилів і потреб держави, що дозволить реалізувати навчальне розвантаження, вирішити завдання про оснащення кабінетів(біології,хімії,фізики, хоча б) ЗНЗ  сучасним обладнанням, не роблячи акцент лише на обчислювальну техніку. Ніде в світі учнів не примушують "вивчати уроки" по 4-5 годин після школи, тому слід переглянути об’єм домашніх завдань. Удосконалити методику викладання в старших класах, наблизивши її до методики вузів(лекції,практичні заняття,семінари,колоквіуми).
Радикально відкрити  можливість знайомства учнів з демографічною ситуацією, перенаселенням, вичерпанням ресурсів, забрудненням навколишнього середовища і випливаючи звідси загроз;
взяти участь у заходах патріотичного спрямування щодо  пошуку та формулювання національної ідеї України, яка може стати основою народного єднання.
Що таке щастя і що є передумовою щастя ? Виявляється, що
відповісти на ці запитання не так і легко.  Люди намагаються шукати щастя, але його не треба шукати, воно всередині нас і щоб його відкрити, існують передумови щастя, які у кожної людини свої. Передумови щастя дають початок тим відчуттям, які і формують те, що ми називаємо щастям. Це неначе фітіль вибухівки, який може спалахнути в будь-який момент. Але щоб він спалахнув, потрібен сірник. А сірник  – це ті радості життя, які сприяють появі передумов щастя. Я просто живу. Роблю те, що вимагає моя посада і підказує моє серце. Я хочу бути потрібною на роботі.  Це підштовхує працювати далі,  мріяти та  прагнути, розуміти, як багато від директора залежить. Щоб вдячні випускники приходили до школи як до храму. .  Школа завжди повинна йти в ногу з часом ,бути конкурентоспроможною , не зупинятися на досягнутому. А це значить треба в майбутнє направити свої цілі,поставити перед собою задачі , працювати спільно, щоб допомогти дітям пізнати світ і людей . Наша мета – виховати таку людину , для якої найвище щастя і задоволення заключаються в тому, щоб реалізуватися в соціумі, створювати, заробляти, відкривати!

Закінчити хочу словами Олександра Захаренка:
«Без школи мені пусто. Душа розривається».

  Школа завжди повинна йти в ногу з часом ,бути конкурентоспроможною , не зупинятися на досягнутому. А це значить треба в майбутнє направити свої цілі,поставити перед собою задачі , працювати спільно, щоб допомогти дітям пізнати світ і людей . Наша мета – виховати таку людину , для якої найвище щастя і задоволення заключаються в тому, щоб реалізуватися в соціумі, створювати, заробляти, відкривати!

Класифікація інноваційних педагогічних технологій (методик, систем)
1. Педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу.
1.1. Гуманно-особистісна технологія Ш.Амонашвілі.
1.2. Система Є.Ільїна: викладання літератури як предмета, що формує людину.
1.3. Авторська школа самовизначення (А.Тубельський, м. Москва).
1.4. Адаптивна система навчання (А.Границька, м. Москва).
1.5.  АЗІМУТ    —    особистісно     зорієнтована    технологія    гнучкої
диференціації освітнього процесу: А — альтернативність, 3 — зацікавленість,
І — ініціативність, М — мотивація, У — усвідомленість, Т — творчість.
2. Педагогічні технології на основі активізації інтенсифікації діяльності учнів.
2.1. Технологія розвивальних ігор (Б.Нікітін).
2.2. Проблемне навчання.
2.3. Технологія    комунікативного    навчання    іншомовної    культури (Є.Пассов).        
2.4. Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних та знакових моделей навчального матеріалу (В.Шаталов).
2.5. Навчання англійської мови з використанням зорових опор.
3.   Педагогічні   технології   на   основі   ефективності   управління   та організації навчального процесу.
3.1. Технологія С.Лисенкової: перспективно-випереджальне навчання з використанням опорних схем під час коментованого управління.
3.2. Технології рівневої диференціації:
а) внутрішньокласна (внутрішньопредметна) диференціація (М.Гузик);
б) змішана диференціація (модель зведених груп);
в) рівнева диференціація навчання на основі обов'язкових результатів (В.Фірсов); :
г) культуровиховна технологія диференційованого навчання за інтересами дітей (І.Закатова);
д) диференційоване навчання молодших школярів за С.Логачевською; е) технологія повного засвоєння;
е)   технологія   повного   засвоєння   (естонський   варіант   П.Крейтсберг, Є.Корлль);
ж) рейтингова технологія навчання.
3.3.   Технологія   індивідуалізації   навчання   (Інге   Унт,   А.Границька, В.Шадриков) (див. п. 1.4.).
3.4. Технологія програмованого навчання (за В.Беспалько).
3.5.    Інтерактивні    технології    в    навчанні    гуманітарних    дисциплін (Є.Пометун, Т.Ремех).
3.6. Дебати як різновид діалогового навчання (І.Пескар).
3.7. Колективний спосіб навчання (КСН) (А.Ривін, В.Дьяченко).
3.8. Семестрово-залікова форма організації навчально-виховного процесу
(С.Подмазін).
3.9.   Педагогічна   технологія   на   основі   системи   ефективних   уроків (А.Окунєв).
3.10. Поліекранна технологія навчання.
4.   Педагогічні   технології   на   основі   дидактичного   удосконалення   і реконструювання матеріалу.
4.1. «Екологія й діалектика» (Л.Тарасов).
4.2. «Діалог культур» (В.Біблер, С.Курганов).
4.3. Укрупнення дидактичних одиниць — УДО (П.Ерднієв).
4.4. Реалізація теорії поетапного формування розумових дій (М.Волович).
4.5. «Перші кроки», «Крок за кроком» — міжнародна програма.
5. Окремі предметні педагогічні технології.
5.1. Технологія раннього й інтенсивного навчання грамоти (М.Зайцев).
5.2. Навчання математики:
а) розв'язування задач (Р.Хазанкін);
б) на основі вертикального навчання (Р.Хазанкін);
в) з оптимальним поєднанням фронтальної, індивідуальної та групової форм організації на уроках;
г) з використанням ПЕОМ;
д) з використанням творчих самостійних робіт (Трістан);
е) за технологією рівневої диференціації (А.Капіносов);
є) за технологією І.Кушнір.
5.3. Навчання фізики:
а) Система поетапного навчання фізики (М.Палтишев);
б) за варіативною технологією (Б.Дегтярьов);
в) за технологією «Занурення» (М.Щетинін);
г) з використанням опорних конспектів В.Шаталова;    
д) з використанням опорних таблиць (Є.Копєйка);
е) технологія поелементного розв'язання задач з фізики (В.Шейман).
5.4. Дошкільне виховання:
а) за М.Єфименко;
б) за Б.Нікітіним;
в) «Природне виховання» за Л.Блудовою;
г) за програмою «Чарівні фарби і чарівні пальчики» (Є.Бєлкіна);
д) за С.Русовою.
5.5. Методика колективних творчих справ (КТС) (І.Іванов).
5.6. Навчання іноземних мов:
а) проблемне навчання іноземних мов.
б) вивчення французької мови за підручником «Без границ» (рос. мов.);  
в) вивчення французької мови за підручником «Синяя птица» (рос. мов.);
г) вивчення французької мови за підручником «Трамполин» (рос. мов.).
5.7. Викладання основ інформатики та обчислювальної техніки.
а) за І.Жалдак, Н.Морзе, Г.Науменко;
б) за В.Кайміном.
в) за А.Кушніренко.
5.8. Навчання історії:
а) школи «Анналов» (ИОША);
б) за модульною технологією;
в) за технологією Ю.Троїцького;
г) «Уроки історії — уроки життя» (за Т.Гончаровою);
д) «Я і Світ» (2—4 кл., С.Пометун, Г.Фреймам).
5.9. Навчання хімії:
а) за комбінованою системою (М.Гузик);
б) за А.Рєзнік;
в) різнорівневе вивчення хімії з використанням хімічного експерименту напівмікрометодом (С.Сосновська).
5.10. Навчання музики:                                 
а) за болгарською «Столбицею» (Б.Трічков);
б) за системою Д.Кабалєвського.
5.11. Комбінована система організації навчально-виховного процесу під час вивчення біології (М.Гузик).
5.12. Збільшене структурування навчального матеріалу під час вивчення української і російської мов.
5.13. Вивчення світової літератури з інтеграцією суміжних предметів і видів мистецтв (на основі моделі освіти «Диалектика й зкология» (рос. мовою) Л.Тарасов і В.Ільченко).
5.14. Комп'ютерний навчальний курс «Українська мова. Синтаксис. Пунктуація».
5.15. Навчання молодших школярів побудови зв'язних висловлювань за методикою Л.Варзацької.
5.16. Трудове виховання за І.Волковим.
5.17. Технологія трудового виховання в сучасній школі за А.Макаренком.
5.18. «Урок + театр» (С.Стеценко).
5.19.  Викладання     курсу    «Практичне    право»    з    використанням інтерактивних технологій навчання (Є.Пометун, Т.Ремех).
6. Альтернативні технології.
6.1. Вальдорфська технологія (Р.Штайнер).
6.2. Технологія вільної праці (С.Френе).
6.3. Технологія ймовірнісної освіти (А.Лобок).
6.4. Технологія майстерень.
7. Природовідповідні технології.
7.1. Природовідповідне виховання грамотності (А.Кушнір).
7.2. Технологія саморозвитку (Монтессорі).
7.3. «Родинно-побутове виховання учнів».
7.4. «Довкілля».
8. Технології розвивального навчання.
8.1. Система розвивального навчання Л.Занкова.
8.2. Технологія розвивального навчання Д.Зльконіна-В.Давидова.
8.3. Системи розвивального навчання з напрямом на розвиток творчих рис особистості (І.Волков, Г.Альтшуллер, І.Іванов).
8.4. Модульно-розвивальне навчання.
8.5. Особистісно зорієнтоване розвивальне навчання (І.Якиманська).
8.6. Технологія саморозвивального навчання (Г.Селевко).
9. Педагогічні технології авторських шкіл.
9.1. Школа адаптаційної педагогіки, (С.Ямбург, Б.Бройде).
9.2. Педагогічна    система    сахновської    школи    Черкаської    області (А.Захаренко).
9.3. Педагогічна технологія Саксаганського ліцею.
9.4. Українська національна школа-батьківщина (П.Кононенко).
9.5. Управління       навчально-виховним       процесом       у       школі В.Сухомлинського.
9.6. Управління     навчально-виховним     процесом     з     механізмом диференційованого навчання в ЗНЗ І—III ступенів № 23 м. Кременчука.
9.7. Структурна       перебудова      навчально-виховної      роботи      у  Великосорочинській санаторній школі-інтернаті.
9.8. Формування свідомості учителя ноосферної епохи (з досвіду роботи Муніципальної гімназії № 76 м.Челябінська (Росія)).
9.9. Школа інтегрованого мислення (авторська СШ № 37, м. Полтава).

Борис Жебровський: 21 думка про школу (із книги «Сам собі думаю»).
19:10

1. Раніше у школі вчилися списувати, тепер – вгадувати.

*  *  *

2. В історії держав так багато ідіотизму і ненависті, що краще у школі вивчати легенди і міфи.

*  *  *

3. Вже у школі треба вчити переучуватися.

*  *  *

4. Я б створив ще одне міністерство – Міністерство порятунку  дитячої мрії, і підкорив би йому усі інші.

*  *  *

5. Коли на початку реформ надягають штани через голову – важко що-небудь змінити: і ходити незручно, і перевдягатися на людях соромно.

*  *  *

6. Дошкільну освіту треба вважати вищою, всі інші – загальними і професійними.

*  *  *

7. Уміння визнавати свої помилки – ось чому треба вчити в школі.

*  *  *

8. Хочу відкрити школу, де вчать читати між рядків.

*  *  *

9. Мови вивчив, а що сказати на них – не знає.

*  *  *

10. Школа – це пульс суспільства.

*  *  *

11. У школі вчать тексти, а в житті важливо пам’ятати «підтексти».

*  *  *

12. В освіті треба зрозуміти одне! «Чи те ми сіємо сьогодні, без чого не можна буде обійтися завтра».

*  *  *

13. Школі потрібна соціальна «Швидка допомога», а не орди перевіряючих інстанцій.

*  *  *

14. Політична боротьба за межами сорому, але є територія, на якій вона недопустима – це школа. Територія школи має стати територією совісті.

*  *  *

15. Уже всі згодні, що школа має готувати дітей до життя, залишилося уточнити, до якого.

*  *  *

16. Всі революції дорого коштують, в освіті тим більше.

*  *  *

17. Чи існують паралельні світи? Так, це педагогічна теорія і практика.

*  *  *

18. Найненормальніше у школі – безкінечні норми.

*  *  *

19. Діти закінчують школу з двома документами – атестатом зрілості і довідкою про хвороби.

*  *  *

20. Бізнес має одружитися зі школою і всиновити освіту.

*  *  *

21. Що гарно у школі – шкідливо в житті.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО ШКІЛЬНУ ФОРМУ

1. Загальні положення:

Згідно Указу Президента України «Про шкільну форму», рішення педагогічної та батьківської ради школи в школі введена з 1 вересня 2008 року шкільна форма встановленого зразка для учнів 1-11 класів.

В цьому Положенні встановлюються визначення шкільної форми і порядок її носіння для всіх учнів школи.

Про необхідність введення єдиної шкільної форми свідчить наступне:

- Указ Президента України «Про шкільну форму» від 12 червня 1996 року №417/96;

- строгий стиль одягу створює в школі ділову атмосферу, необхідну для занять;

- форма дисциплінує учня, мотивує навчальну діяльність;

- шкільна форма свідчить про приналежність до колективу школи №1

Мета даного рішення:

- створення ділового стилю одягу учнів і робочої атмосфери під час навчального процесу;

- дотримання єдиних санітарно - гігієничнихих норм;

- виховання в учнів естетичного смаку, культури одягу;

- формування відчуття корпоративної приналежності, поваги до шкільних правил.

2. Правила носіння

Порядок носіння форми, встановлений даним Положенням, обов'язковий для учнів школи.

3. Вимоги до форми

Для юнаків - класичний діловий костюм чорного, сірого, темно-синього кольору, сорочка або гольф однотонні, дозволяється безрукавка або светр під піджак темного кольору, темні туфлі.

Для дівчат - класичний діловий костюм чорного, сірого, темно-синього кольору жилет, піджак вільного чи напівприталеного силуету довжиною до лінії стегна, спідниця середньої довжини без воланів, оборок тощо (до або нижче колін) або брюки класичного стилю, однотонна класична блуза, темні туфлі або босоніжки із закритим носком.

Можливі будь-які комбінації із вищезазначених предметів за умови дотримання ділового стилю одягу

В школі забороняються носити:

- джинсовий одяг;

- декольтовані, надто яскраві, вкорочені блузки («топіки», футболки тощо),

- надто яскраві сорочки, короткі спідниці;

- вкорочені, стягуючі брюки, бриджі тощо;

- спортивний одяг і взуття (окрім занять фізкультури та спортивних змагань)

- одяг для літнього відпочинку;

- неформальну символіку і атрибутику.

Вчительський склад працівників школи повинен показувати приклад школярам, дотримуючись ділового стилю у повсякденному одязі

4. Вимоги до зовнішнього вигляду

4.1 Одяг і взуття мають бути чистими і охайними.

4.2 Охайна ділова зачіска для дівчат, коротка стрижка для юнаків, волосся природного кольору

4.3 Косметичний (стриманий) макіяж дозволяється тільки дівчатам 10-11 класів. 4.4 Згідно правил ділового етикету в якості доповнення до шкільної форми дівчатам дозволяється тільки одна прикраса (сережки)

5. Порядок введення і механізм дотримання Указу Президента України «Про шкільну форму»

5.1 Відповідальність за доведення інформації до учнів школи та їхніх батьків (осіб що їх заміняють) та дотримання пунктів цього Положення покладається на адміністрацію школи та класних керівників.

5.2 Недотримання учнями школи цього Положення є порушенням Правил поведінки для учнів школи.

5.3 Про випадок явки-учня без шкільної форми, порушення даного Положення батьки мають бути повідомлені к керівником.

5.4 Дане Положення є обов'язковим для виконання учнями і працівниками школи.

            Пам’ятка «Як уберегтися від злочинних посягань та не стати потерпілим»

    За останній період часу в Черкаській області збільшилась кількість майнових злочинів, скоєних відносно неповнолітніх. В більшості випадків предметом злочинних посягань є мобільні телефони.

    Основними майновими злочинами, від яких потерпають неповнолітні, є пограбування, шахрайство та крадіжки.

    Відповідальність за вчинення крадіжок передбачена статтею 185 Кримінального кодексу України „Крадіжка”. Крадіжка – це таємне викрадення чужого майна. Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, злочинець вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчиняється за відсутності будь-яких осіб (власників майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо).

    Відповідальність за вчинення пограбувань передбачена статтею 186 Кримінального кодексу України „Грабіж”. Грабіж – це відкрите викрадення чужого майна. Відкритим визнається викрадення, що здійснюється у присутності інших осіб, які розуміють протиправний характер дій винного, а він, у свою чергу, усвідомлює цю обставину. Такими особами можуть бути особи, у власності, володінні чи під охороною яких знаходиться майно, на яке здійснюється посягання, очевидці. Типовим проявом грабежу є так званий "ривок”, коли грабіжник, несподівано для потерпілого чи інших осіб, захоплює майно (вихоплює із рук сумку, телефон, зриває з голови шапку тощо).

    Відповідальність за вчинення шахрайських дій передбачена статтею 190 Кримінального кодексу України „Шахрайство”. Шахрайство – це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман, як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном та придбання права на таке майно, полягає у повідомленні потерпілій особі неправдивих відомостей або приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого для заволодіння чужим майном чи правом на нього. Винний використовує особливі довірчі стосунки, які склалися між ним та власником майна.

    Найчастіше злочинці під час скоєння шахрайства та грабежів користуються наступною схемою: вибирають жертву (потерпілого), переважно школярів початкової ланки, потім вичікують слушного моменту, щоб підійти до жертви в найменш людному місці, або можливість відвести її в сторону від інших людей. Далі під приводом здійснення негайного телефонного дзвінка, перевірки мобільного на предмет викрадення або взагалі залякавши, відбирають телефон у потерпілого. Найчастіше такі злочини здійснюються групою осіб. Крадіжки майна неповнолітніх здійснюються переважно в роздягальнях, класах навчальних закладів, під час проїзду в громадському транспорті, на пляжах та інших місцях масового скупчення молоді.

Поради дітям, як необхідно діяти, щоб не стати жертвою злочинних посягань:

- у першу чергу не спілкуйтеся з незнайомими чи малознайомими людьми,

- на їхнє запрошення пройти з ними у віддалені місця (парк, під’їзд, гараж та ін.) слід відмовитися;

- на спробу незнайомця відвести Вас у бік від інших, слід привернути до себе увагу дорослих перехожих, краще жінок або інших людей, які поряд знаходяться, можна привітатися з ними та попросити їх про допомогу, а потім піти разом з ними, повідомивши, що Вас хотіли обікрасти;

- на прохання невідомого дозволити подивитися ваш мобільний телефон, необхідно йому відмовити і сховати телефон у кишеню;

- при спробі невідомого силою забрати телефон, потрібно голосно закричати, покликавши на допомогу, та втекти до людного місця (школи, магазину, супермаркету, натовпу людей тощо);

- слід не демонструвати цінні речі та гроші в присутності невідомих Вам людей;

- не залишати без нагляду особисті речі, особливо мобільні телефони, в роздягальнях спортивних залів, навчальних класах, коридорах;

- під час проїзду у громадському транспорті цінні речі (мобільні телефони, гроші тощо) необхідно тримати у внутрішніх кишенях одягу.

Якщо вже такий випадок стався, тобто у Вас відібрали мобільний телефон або інші цінні речі необхідно:

- негайно звернутися до міліції! Зателефонувати за номером 102. Зателефонувати можливо з будь-якого таксофону на вулиці (дзвінок в міліцію безкоштовний) або попрохати перехожих зателефонувати з мобільного телефону (дзвінок також безкоштовний). Добігти до найближчого магазину чи іншого приміщення, де можливо є телефон та зателефонувати в міліцію.

- обов’язково спробувати запам’ятати особу злочинця, його зовнішній вигляд, зокрема одяг, можливо особливі прикмети (татуювання, шрами, особливості мови), де саме стався злочин, о котрій годині та у якому напрямку зник злочинець.

- у розмові по телефону з міліціонером необхідно спокійно повідомити свої повні анкетні дані (прізвище, ім’я та по батькові, адресу проживання), коли, де та з яких обставин стався злочин, інформацію про злочинця, номер свого мобільного телефону та модель, колір, його особливі прикмети.

- необхідно повідомити батьків про ситуацію, яка сталася. Якщо ви знаходитеся у школі, - класного керівника, директора чи іншого педагогічного працівника.

- звернутися разом з батьками з письмовою заявою до найближчого райвідділу міліції. Бажано при собі мати документи на викрадений мобільний телефон.

    Звертаємо увагу на необхідність термінового повідомлення працівників міліції про скоєний злочин, оскільки в кожному населеному пункті постійно чергують пересувні наряди міліції, вони зможуть терміново виїхати до місця скоєння злочину та організувати пошук і переслідування злочинців «гарячими слідами».

    Повідомляємо, що всі викрадені мобільні телефони заносяться до бази викрадених речей МВС України. Таким чином працівники міліції, виявивши викрадений мобільний телефон, можуть у подальшому вилучити його та повернути власнику.

    Звернення до батьків! Радимо батькам у колі родини провести маленькі тренінги (навчання) з моделюванню таких ситуацій та готовності вийти з них дитини.

    Прохання до батьків - не купувати мобільні телефони високої вартості, оскільки їх власники в першу чергу потрапляють в поле зору злочинців, особливо дітям, які навчаються у початкових класах.

Щасливий той, хто знайшов мудрість,

хто розум придбав, бо таке придбання

ліпше від придбання срібла, і понад золото

такий прибуток. Господь розумом заснував

землю, він розумом утвердив небо.

Біблія



Час летить і міняється. Сучасне людство стоїть на порозі змін. Ось-ось об’єднане мережею Інтернету, воно принципово змінить навчальний процес.

Незмінною залишиться лише школа.

У дитинстві ми мріємо про єдиний, гармонійний, прекрасний світ. Серцем цього світу для кожної дитини є школа.

Образ школи – стародавньої і вічно юної, цікавої своєю розмаїтістю та багатогранністю, та все ж єдиної, неповторної і тим ще прекраснішої - завжди постає перед нашими очима.

Школа – це сходинка до майбутніх успіхів, до самоствердження через опанування знань. Мимоволі народжуються рядки:
Сяє школа до сходу лицем –

У ній діти гудуть, кожен вчителя слуха.

І рахує, читає, малює дитя олівцем,

Крізь віки актуальною буде наука.

День, як зошит новий розгортається,

Боїться вчитель тишу сполошити.

Час минає, слідів не лишається.

Дітлахам цим малим добро лиш творити.

Вони лукавити ще зовсім і не вміють,

Вони ще вірять: світ росте із доброти.

При зустрічі, дорослими вже, поглядами гріють,

Всіх закликаючи: « Добро твори і ти !»

  Ці рядки народжені після 11 років роботи. І хоч кожен учитель знає, як сьогодні працювати у школі, почуття зневіри не повинно охоплювати нас, бо з пустою душею з дітьми не працюватимеш. Тому так іноді шкода і так гордо за молодого учителя, який прийшов працювати у школу .

Учителю! Вір у себе! Не піддавайся власній зневірі. Перемагай! Інколи навіть самого себе. Бо долю не обирають, вона – від Бога.
Чимало шкіл можуть похвалитися сучасними класами, мультимедійними комплексами. А вона, наша школа, мудро дивиться на нас новенькими вікнами, наче знаючи якусь столітню таємницю. А може й справді знає? Бо історія її сягає в глибину віків . Хоча розумні історики можуть і заперечити цей факт, бо не має жодних документальних підтверджень цьому. У «Шкільній хроніці» (1925 рік) на самому початку записано:»Школа в селі була завжди». Це звучить як істина, що не потребує доведення.
Освіта – це вдале капіталовкладення , яке приносить прибуток із часом. Саме тому, можливо, у наш час «мерседесово-доларових» відносин мало грошей іде на розвиток освіти. Але ми живемо, працюємо і розвиваємось.

ДИРЕКТОР ШКОЛИ

№ 19 (595), травень 2010

Трудова книжка - це основний документ про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, а також дає змогу власнику під час приймання працівника на роботу мати уявлення про його досвід.

Питання щодо ведення трудових книжок, їхнього зберігання, виготовлення, постачання й обліку регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.93 р. №301 "Про трудові книжки працівників" та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом міністерств праці, юстиції, соціального захисту населення України від 29.07.93 р. №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за №110).

Чинним законодавством на працівників покладено обов'язок під час влаштування на роботу подати власнику чи уповноваженому ним органу належно оформлену трудову книжку, а на власника — забезпечити ведення трудових книжок.

Слід зазначити, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників за умови, що вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Проте, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Робота за сумісництвом, оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим рядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.

Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві оформлюється в такому самому порядку, як і під час влаштування на роботу.

До трудової книжки вносять відомості:

про працівника (прізвище, ім'я та по батькові, дата народження);

роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;

нагородження і заохочення (нагородження державними нагородами та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України);

відкриття, на які видано дипломи, використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та виплачені у зв'язку з цим винагороди.

При цьому записи про застосування до працівника стягнень до трудової книжки не заносять.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше від тижневого строку, а в разі звільнення — у день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи в трудовій' книжці під час звільнення або переведення на іншу роботу зобов'язані робити відповідно до формулювань чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону:

Усі числа до трудової книжки має бути внесено арабськими цифрами (число і місяць — двозначними). Записи виконують акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів. Запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення завіряють печаткою.

З кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження, заохочення тощо виправлення робить власник або уповноважений ним орган підприємства, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, переведення на іншу роботу, нагородження та заохочення тощо мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Слід зазначити, що окремим рядком до трудової книжки вносять з посиланням на дату, номер і найменування відповідних документів такі відомості:

про час служби в складі Збройних сил України та інших військах, де на тих, які проходять службу, не поширюється законодавство про працю і державне соціальне страхування, із зазначенням дати призову (зарахування) і дати звільнення зі служби;

час навчання в професійних навчально-виховних закладах та інших закладах у навчально-курсових комбінатах (центрі, пункті тощо);

час навчання у вищих навчальних закладах (у тому числі час роботи в студентських таборах, виробничої практики, виконання науково-дослідної госпдоговір-ної тематики), перебування в аспірантурі і клінічній ординатурі, крім випадків, коли навчальні заклади вносять записи про навчання на денних відділеннях для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів та клінічних ординаторів, котрі мають трудові книжки;

роботу як членів колгоспу, якщо чинним законодавством передбачено зарахування цієї роботи до загального трудового стажу працівників;

час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалі-дом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, в тому числі за тим, котрий досяг 80-річного віку;

період одержання допомоги по безробіттю (заноситься безробітним особам до трудової книжки органом державної служби зайнятості населення).

Щодо ведення трудових книжок працівників, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи з правом найму та фізичних осіб, які використовують найману працю, пов'язану з наданням послуг (кухарі, няньки, водії тощо), слід зазначити, що трудові книжки таких працівників зберігаються безпосередньо в працівників.

Названі фізичні особи роблять записи до трудових книжок працівників про прийняття на роботу та звільнення з неї відповідно до укладених з працівниками письмових трудових договорів, зареєстрованих у встановленому порядку в державній службі зайнятості. Унесені фізичною особою до трудових книжок записи підтверджуються підписом посадової особи органу державної служби зайнятості, який зареєстрував трудовий договір, і засвідчуються його печаткою.

Якщо в трудовій книжці заповнено всі сторінки відповідних розділів, її доповнюють вкладишем. Вкладиш вшивається в трудову книжку, заповнюється й ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника в такому самому порядку, що й трудова книжка. Вкладиш без трудової книжки недійсний.

Особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно повідомити про це власника або уповноважений ним орган за місцем останньої роботи. Не пізніш як упродовж 15 днів після заяви, а в разі ускладнення — в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" у правому верхньому кутку першої сторінки.

Щодо видавання трудової книжки в разі звільнення працівника потрібно зауважити, що всі записи про роботу і нагороди, внесені в трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

На власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок щодо видавання працівникові його трудової книжки в день звільнення з унесеним до неї записом про звільнення.

У разі затримання видавання трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видавання трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Слід зазначити, що на підприємстві ведеться документація щодо обліку бланків трудових книжок і заповнених трудових книжок, а саме: Книга обліку бланків трудових книжок і вкладишів до них та Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них. Названі книги обліку має бути пронумеровано, прошнуровано та скріплено підписом керівника підприємства і печаткою.

Бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок.

Чинним законодавством на керівника підприємства, установи, організації покладено відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання і видавання трудових книжок.

Н.ГОЛЄВА,

начальник відділу з питань праці

Департаменту соціального, трудового

та гуманітарного законодавства

Міністерства юстиції України

Перевір себе!

Визначаємо свої організаторські здібності...

Управління — це наука, практика, мистецтво.

Тим, хто хоче зробити кар'єру, цей практикум дозволить адекватно оцінити свої можливості й набути необхідних для руху вперед навичок. Чи готові Ви пересісти в крісло менеджера? Якщо Ви твердо вирішили рухатися вперед, зробіть перший крок — оцініть свої організаторські здібності. Для цього виконайте кілька вправ:

• Візьміть аркуш паперу (5x5 см), зробіть у центрі невеличкий отвір. Крізь нього подивіться на який-небудь предмет, по черзі заплющуючи очі. Заплющуючи яке око, Ви виявили, що предмет зник?
• Швидко з'єднайте пальці рук у «замок». Великий палець якої руки опинився зверху?
• Схрестіть руки на грудях. Яка рука опинилася на передпліччі першою?

Психологи вважають, що природжені якості організатора мають люди, у яких домінують такі комбінації:

а)праве око, лівий палець і права рука;

б)праве око, правий палець і права рука;

в)ліве око, лівий палець і ліва рука.

Взаємини в системі «керівник — підлеглий»

В організації існують зв'язки не тільки між процесами, структурами, видами діяльності, але передусім між людьми. Комунікаційні взаємини в системі «керівник — підлеглий» можна розвивати на демократичних засадах. Чи використовуєте Ви у своїй діяльності правила, які допомагають у щоденному спілкуванні?

Дев'ять правил, які дозволяють впливати на людей, не ображаючи їх:

1. Почніть із похвали й визнання достоїнств співробітників.
2. Укажіть на помилки не прямо, а опосередковано.

3. Спочатку поговоріть про свої помилки і лише потім критикуйте співрозмовника.
4. Ставте спершу на розгляд питання замість наказів.
5. Давайте людям шанс зберегти свою репутацію.
6. Висловлюйте схвалення з приводу навіть невеликого успіху.
7. Створіть людям гарну репутацію, яку вони будуть прагнути зберегти.
8. Застосовуйте заохочення.
9. Домагайтеся, щоб люди були раді зробити те, що Ви їм пропонуєте.

Дванадцять правил, які дозволяють схилити людей до Вашої точки зору:

1. Є один спосіб отримати верх у суперечці -— уникнути її.
2. Виявляйте повагу до думки співрозмовника. Ніколи не говоріть, що він не правий.
3. Якщо Ви не праві, визнайте це швидко й рішуче.
4. Дотримуйтесь дружнього тону.
5. Змушуйте співрозмовників відразу відповісти «так».
6. Нехай більшу частину часу говорить співрозмовник.
7. Нехай співрозмовник вважає, що певна ідея належить йому.
8. Щиро прагніть дивитися на людей із точки зору співрозмовника.
9. Ставтеся зі співчуттям до думок і бажань інших.

10. Закликайте до розсудливості.
11. Подавайте свої ідеї ефектно.
12. Кидайте виклик, зачіпайте за живе.

Вікторія Штанова, старший викладач кафедри управління розвитком освіти ОІППО, м. Запоріжжя

ЕТИЧНІ ВИМОГИ ДО КОНТРОЛЮ

Важливим чинником ефективності контролю є виконання етичних вимог. Їх можна сформулювати багато, зупинимось на деяких:

• не аналізувати недоліки вчителя в присутності колег, бо тимчасові невдачі можуть бути зафіксовані колегами як постійний недолік педагога;

• про результати контролю слід повідомляти педагогічному колективу тільки після обговорення із суб’єктом контролю;

• разом з результатами контролю слід повідомляти і про їхні причини, серед яких можуть бути й об’єктивні, не залежні від учителя (особливості класу, стан забезпечення предмета тощо);

• в основі контролю повинні бути співставлення результатів роботи одного й того ж учителя з одним і тим же класом у різні періоди, але не порівняння вчителя з колегами;

• адміністратор не повинен оголошувати своє ставлення до результатів контролю, треба лише аналізувати їх з точки зору відповідності до нормативів;

• ініціатива при проведенні контролю повинна бути за суб’єктом контролю (учитель сам повинен проаналізувати урок, указати причини успіхів та невдач тощо);

• рекомендації вчителеві повинні висловлюватись у тактичній формі, не повинні мати форму «істини в останній інстанції»;

• треба пам’ятати, що погано проведений урок, низький результат не є причиною для зміни особистісних взаємин між адміністрацією й учителем.

Григораш В. В. Організація діяльності керівника школи

МИСТЕЦТВО ДОМАГАТИСЯ СВОГО

Кішка, одного дня всівшись на гарячу плиту, ніколи більше на неї не сяде.

Втім, не сяде навіть на холодну.

Марк Твен

Дитина знову не прибрала у своїй кімнаті, дружина ніяк не відірветься від чергового серіалу, чоловік знову не виніс сміття, колега постійно займає службовий телефон, причому зовсім не по роботі.

Нерідко поведінка інших людей дратує нас настільки, що ми виходимо з себе, гніваємося або у кращому разі усім своїм видом демонструємо невдоволення. Заради чого ми це робимо? Здавалося б, такі реакції мимовільні і є лише розрядкою негативних емоцій. Проте головна їх мета інша — продемонструвати партнерові по спілкуванню його неправоту і добитися зміни його поведінки. Усі наші слова, жести, вчинки при цьому можна розцінити як покарання, спрямоване на виправлення того, хто провинився. Проте такого роду покарання далеко не завжди досягає мети, а тому і справляє враження «струсу повітря». Як же добитися того, щоб демонстрація нашого невдоволення приносила користь?

Кілька років тому американський експерт по менеджменту Дуглас Мак Грегор розробив систему, яку жартівливо назвав принципом гарячої плити. Ось п’ять основних правил цієї системи.

Правило 1.

Якщо ви доторкнетеся до гарячої плити, ви тут же обпечетеся. У відносинах між людьми наша реакція на небажану поведінку не завжди проявляється негайно. Часто доводиться чекати декілька днів, поки трапиться нагода висловити зауваження. Іноді доводиться чекати дуже довго, й інша людина навіть не має чіткого представлення, за що потім отримує осуд.

Заохочення найбільш дієве, коли воно негайне. Вираження невдоволення також має бути невідкладним.

Правило 2.

Покарання гарячої плити дієве з першого ж разу. У відносинах між людьми ми стараємося перше покарання дещо пом’якшити. Надалі, якщо небажана поведінка повторюється, ми збільшуємо дозу покарання. Якщо ж уже перший осуд був достатнім — за принципом гарячої плити, — то у нас рідше виникає необхідність повторної дії.

Правило 3.

Гаряча плита карає тільки руку, яка до неї доторкнулася. Ми ж іноді захоплюємося і втрачаємо почуття міри. За невеликої провини готові пригадати людині усі його промахи і недоліки, і наше обурення розростається до масштабів, несумірних з приводом, що викликав його. В результаті замість того, щоб покарати за щось одне, ми караємо за все відразу. Мета конкретного осуду — змінити тільки поведінку, а не особу людини в цілому. Засудженню підлягає вчинок, а не особа. Якщо той, хто провинився, це зрозуміє, то постарається надалі утримуватися від таких вчинків. Якщо ж уражена його гідність як особи, нічого, окрім образи, від нього не дочекаєшся.

Зберігайте об’єктивність і концентруйтеся тільки на поведінці, яка заслуговує осуду , ваші дії будуть ефективніші.

Правило 4.

Гаряча плита діє на всіх без винятку. Неважливо, хто доторкається до неї, — результат завжди однаковий. Ми ж іноді караємо за конкретну провину одну певну людину, а не всіх, хто на це заслуговує. Такий прояв непослідовності з нашого боку примушує інших гадати: чому одним прощається те, за що інших карають? Тому будь-яка реакція, щоб досягти мети, має бути, як у гарячої плити — послідовною.

Правило 5.

Якщо ви доторкнулися до гарячої плити, у вас має бути засіб ослабити біль. Ми нерідко засуджуємо інших, не даючи їм зрозуміти, яка ж реакція прийнятна в цій ситуації. Ми захоплюємося засудженням тієї поведінки, яка нам не подобається, і забуваємо про необхідність вказати на бажану поведінку.

Треба говорити іншим не лише про те, чого вони не повинні робити, але і про те, що їм слід робити, щоб біль від покарання не був занадто сильним.

Якщо ви згадаєте про ці правила тоді, коли вам треба буде застосувати «покарання», у вас з’явиться шанс змінити небажану поведінку ще до того, як воно може стати каменем спотикання у ваших стосунках.

Втім, всяка критика або покарання, навіть якщо вони науково обґрунтовані, сприймаються людиною як прикрість. А якщо ви виступаєте для нього джерелом прикрощів, добитися конструктивних і доброзичливих стосунків нелегко: спілкування так чи інакше виявляється забарвлено недовірою, побоюваннями і образами.

Заохочення набагато краще допомагають уникати небажаних ситуацій. Людині необхідно знати, коли він поступає правильно і добре, але ми занадто рідко говоримо йому про це. А якщо постійно підкреслювати позитивні моменти в поведінці, то негативні зникають самі собою. Щоб зрозуміти це, не обов’язково бути фахівцем-психологом, багато хто виробляє таку лінію поведінки на основі простого життєвого досвіду.

Американський психолог Карен Прайор наводить показовий життєвий приклад. Молода жінка вийшла заміж за людину, яка дуже любила розпоряджатися і командувати. Гірше за те, і його батько, який жив з ними, теж взявся зневажати невістку. Її мати була нажахана, коли вперше побачила, що доводиться терпіти її дочці. «Не турбуйся, мама, — сказала дочка, — поживемо — побачимо». Дочка узяла за правило якомога менше реагувати на команди і різкі репліки і одночасно заохочувати слухняністю і жвавістю реакції будь-який прояв ввічливості й уваги з боку чоловіків. За рік вона перетворила їх на дуже славних людей. Тепер, коли вона приходить додому, вони зустрічають її посмішками, і обоє з радістю погоджуються їй допомогти в будь-яких справах.

Висновок простий: чим більше ми хвалитимемо і заохочуватимемо один одного, тим менше буде у нас приводів для невдоволення.

РОБОТА З СОЦІАЛЬНО НЕЗАХИЩЕНИМИ ДІТЬМИ

На допомогу громадському інспектору з охорони дитинства, заступнику директора з виховної роботи, соціальному педагогу

Щоб визначити дітей, які потребують державної допомоги, насамперед потрібно провести обстеження умов життя й виховання дітей та підлітків, підключаючи до цієї роботи лікарів-педіатрів, вихователів дошкільних закладів, класоводів, класних керівників, вихователів у школах, керівників гуртків. Обстеження умов життя та виховання неповнолітніх проводиться щороку в серпні-вересні. Після обстеження складаються списки:

• дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків;
• дітей-напівсиріт;
• дітей із багатодітних сімей;
• дітей із малозабезпечених сімей;
• дітей-інвалідів дитинства;
• дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС;
• дітей із неповних сімей;
• дітей із сімей матерів-одиночок;
• дітей із неблагополучних сімей.

Списки складають згідно форми, що додається, на основі актів обстеження умов життя та виховання неповнолітніх, а також доданих до них відповідних документів, що підтверджують висновок комісії під час обстежень (за необхідності). Списки необхідні для своєчасного надання відповідної допомоги дитині, яка її потребує.

І. Діти-сироти та діти, які залишилися без батьківського піклування

При виявленні дитини-сироти або дитини, яка залишилася без піклування батьків потрібно повідомити методиста відділу освіти з охорони дитинства, скласти первинний акт обстеження (згідно додатка), опис майна (згідно додатка), зібрати документи (згідно додатка) й влаштувати дитину під опіку (піклування), усиновлення або в державні інтернатні установи. Зробити все можливе для збереження майна та житла (якщо воно є).

Особова справа дитини-сироти, що залишилася без батьківського піклування і перебуває під опікою (піклуванням), зберігається у відділі освіти. Інспектор бере на облік таких дітей, веде відповідні записи, слідкує за дотриманням пільг, наданих державою таким дітям.

Обов’язково двічі на рік (восени та весною) проводиться контрольне обстеження умов життя та виховання. Акти обстежень складаються в 2-х екземплярах: один залишається в особовій справі дитини в школі, другий — передається в міськУО. Згідно висновків комісії, потрібно надати відповідну допомогу, якої дитина потребує. Цю допомогу організовує опікунська рада або орган опіки та піклування, згідно клопотання відділу освіти, а за можливості — надає навчально-виховний заклад, відділ освіти.

Двічі на рік (восени та весною) обов’язково проводяться поглиблені медичні огляди цієї категорії дітей. Довідки передаються у міський відділ освіти для надання відповідної допомоги. Довідки зберігаються в особовій справі.

Діти безкоштовно харчуються у школах, дошкільних закладах, ПТУ, безкоштовно відвідують секції, гуртки.

Дітям, старшим шести років, видається єдиний квиток.

Після шести років надається обов’язкове харчування дитині в тому навчальному закладі, де перебуває дитина.

Обов’язково проводиться безкоштовне літнє оздоровлення цієї категорії дітей.

Здійснюється систематичний контроль за збереженням майна та житла (якщо воно є).

Коли дитина закінчує 9, 11 класів, адміністрація школи повідомляє відділ освіти, де бажає продовжувати навчання випускник, для видачі йому направлення обласного управління освіти на навчання.

Після закінчення навчання в ПТУ, технікумі, коледжі, ВНЗ видається грошова допомога, згідно нормативних документів.

Після служби в армії, закінчення навчання виділяється впорядковане житло.

За виконанням вищеназваного стежить громадський Інспектор з охорони дитинства та методист міськУО з питань охорони дитинства.

II. Діти, які залишилися без піклування батьків

Згідно документів, актів обстеження умов життя та виховання, висновків комісії надається відповідна допомога (навчально-виховним закладом, відділом освіти, опікунською радою, медсанчастиною, управлінням соціального захисту населення, відділом сім’ї та молоді, правоохоронними органами, службою у справах неповнолітніх, органом опіки та піклування (виконком). Допомога надається за клопотанням відповідного навчально-вихов­ного закладу, завідувачем дитячої поліклініки. Основні документи готує методист міськвно з охорони дитинства, який потребує певної допомоги, а це вже робота громадських інспекторів разом із педагогами. Необхідно проконтролювати літнє оздоровлення цих дітей.

III. Діти з багатодітних сімей

1. Формувати інформаційний банк даних про багатодітні сім’ї (за формою, що додається) на основі актів обстеження житлово-побутових умов та документів, які підтверджують висновки комісії.
2. Виявляти дітей, які потребують певної допомоги і зробити все, щоб її надавати своєчасно, а за необхідності повідомити відділ освіти, опікунську раду, щоб допомогли надати допомогу.
3. Стежити за оздоровленням цих дітей влітку та зайнятістю в гуртках і секціях.

IV. Діти із малозабезпечених сімей

1. Сформувати банк даних малозабезпечених сімей (на основі документів та актів обстеження умов життя та виховання).
2. Виділити безкоштовне харчування в школах, безкоштовне відвідування дошкільних закладів (на основі документів).

3. Систематично тримати під контролем ці сім’ї для надання
їм своєчасної допомоги.

4. Організувати літнє оздоровлення.

V. Діти-інваліди дитинства

1. Сформувати банк даних про дітей-інвалідів дитинства (згідно
форми, що додається).

2. Проконтролювати охоплення цих дітей навчанням (масові школи, школи-інтернати, санаторні школи-інтернати, спецшколи, індивідуальне навчання).

3. По можливості надавати відповідну допомогу або повідомляти відділ освіти, опікунську раду про необхідність надання певної допомоги.
4. По можливості організовувати оздоровлення та лікування цих дітей.

VI. Діти, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС

1. Сформувати банк даних про дітей, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, на основі документів та актів обстеження умов життя та виховання дітей.
2. Організувати (згідно нормативних документів) посилене безкоштовне харчування.
3. Стежити за санітарно-курортним лікуванням та літнім оздоровленням цих дітей, постійно підтримуючи зв’язок із товариством «Чорнобиль».
4. За необхідності та за наявності документів звільняти від екзаменів.
5. Постійно здійснювати контроль за станом здоров’я цих дітей (обов’язок медсестри навчально-виховного закладу).

VII. Діти з неблагополучних сімей

При перших відомостях про несприятливі умови життя та виховання неповнолітніх потрібно:

1. Обстежити умови проживання підопічного.
2. Про результати обстеження повідомити адміністрацію навчально-виховного закладу для проведення відповідної профілактичної роботи на рівні навчально-виховного закладу.
3. У випадку, коли проведена робота не дала позитивних результатів або обставини вимагають термінових заходів, потрібно попередити міське УО, опікунську раду, службу у справах неповнолітніх, правоохоронні органи, лікарів, управління соціального захисту населення. Дану сім’ю взяти під контроль, поставити на облік як неблагополучну і надавати допомогу спільно з іншими установами та організаціями, у кожному випадку індивідуально.
4. За необхідності вирішувати питання про влаштування дітей із таких сімей у школи-інтернати, а батьків — на лікування, позбавляти батьківських прав тощо. Але спочатку завжди необхідно надати допомогу дітям і батькам.

5. Сформувати банк даних про такі сім’ї, систематично проводити профілактичну роботу, вести чіткий облік роботи з даними сім’ями, періодично звітувати на засіданні опікунської ради, координаційної ради про роботу, проведену з цими сім’ями, для зняття їх з обліку, позбавлення батьківських прав.

6. Стежити за обов’язковим літнім оздоровленням цих дітей.

VIII. Діти із сімей одиноких матерів

1. Сформувати інформаційний банк даних про таких дітей.
2. Виявити дітей, які потре­бують певної допомоги й надати її, а якщо це зробити неможливо, повідомити відділ освіти та опікунську раду. Допомога організовується згідно клопотання адміністрації навчально-виховного закладу або заяви матері та доданих необхідних документів.
3. Громадський інспектор стежить за організацією літнього оздоровлення цієї категорії дітей.

IX. Діти з неповних сімей

Діти із неповних сімей уже відчули біль розлуки, можливо, й сльози зради. Ці діти часто різко реагують на зауваження, тому їм потрібно створити затишок, влаштувати консультації з психологом, зустріч із соціальними працівниками, залучити їх до участі в гуртках, секціях, до громадської роботи.

1. Створити інформаційний банк даних.
2. На основі актів обстеження комісією умов життя та виховання надати відповідну допомогу, а за необхідності, повідомити відділ освіти, опікунську раду про надання допомоги.
3. Проконтролювати літнє оздоровлення.

До особливої групи входять діти, які перебувають у надзвичайно складних умовах, та діти з різних соціальних груп, які потребують допомоги на певному етапі. Тому інформаційний банк даних цих дітей постійно змінюється. Це додає роботи й громадським інспекторам з охорони дитинства, й педагогам, і лікарям.

Але ця робота виправдана, її результати очевидні.

Необхідно сформувати інформаційний банк даних про таких дітей на основі актів обстеження умов життя та виховання, висновків комісії, до складу якої входять педагоги, лікарі, батьки.

На підставі висновків комісії та документів проводити роботу щодо надання певної допомоги. Тут уже працює опікунська рада (після клопотання адміністрації навчально-виховних закладів, дитячої поліклініки).

За виданням:

Система соціального і психолого-педагогічного супроводу дітей пільгових категорій: Науково-методичне видання / Упор. О. І. Василькова, І. В. Родигіна, М. І. Гринчук та ін. —Донецьк: ДонШПО-«Витоки», 2006. — 206 с.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО САМООБСЛУГОВУВАННЯ

в БРАТСЬКІЙ  загальноосвітній школі I-III ступенів

1. Щоденне прибирання класних приміщень. Щоденне прибирання класних приміщень проводиться черговими по класу згідно «Положення про чергування в класі».
2. Генеральне прибирання класних приміщень. Генеральне прибирання класу проводиться учнями під керівництвом господарчого організатора класу один раз на місяць. Під час генерального прибирання миються стіни, дошка, радіатори, підвіконня, поли. Роботою керують класний керівник, госпорг класу. Забезпечує учнів відповідними матеріалами та інвентарем (відрами, ганчірками, щітками, содою, милом і т.п.) госпорг.
3. Генеральне прибирання коридорів. Генеральне прибирання коридорів проводиться один раз на місяць за спеціальним графіком. Кожний раз прибирання доручається одному із класів, розташованих у даному приміщенні школи. До генерального прибирання коридорів входить: миття стін, радіаторів, підвіконь, полу. Роботою керують класний керівник, прибиральниці і госпорг призначеного класу.
4. Для прибирання класів та особистого самообслуговування кожен клас має інвентар у відповідності до «Примірного переліку майна госпкуточка класу».
5. Робота на шкільному подвір’ї. Весною і восени учні школи працюють по благоустрою шкільного подвір’я за спеціальним графіком, розробленим учителем біології, під керівництвом учителя біології і класного керівника. Робота кожного класу оцінюється учителем біології. На літній період, закріплені за класами квітники, доглядаються учнями у відповідності до графіка, який затверджується класними зборами.
6. Чергування в шкільній їдальні. Чергові учні залучаються кухарями до попередньої сервіровки столів, розноски сніданків і обідів, прибирання використаного посуду, миття полів. Для нарізання хліба, миття посуду, первинної обробки продуктів, накриття столів та ін. дозволяється залучати учнів від 14 років при дотриманні всіх вимог, що пред’являються до працівників їдалень,  проходження періодичного медичного огляду, знання правил техніки безпеки. Роботу на кухні учні повинні виконувати тільки в спецодязі (халат або фартух, косинка або ковпак).
7. Підготовка й прибирання приміщень для масових заходів. При проведенні в школі вечорів та інших масових заходів приміщення готує й прибирає після закінчення заходу черговий по школі клас і клас, який є відповідальним за проведення заходу.
8. Контроль за роботою класів по самообслуговуванню здійснюють учком і черговий по школі клас. Один раз на місяць комісією дисципліни й порядку проводиться огляд класних приміщень. Огляд класів проводиться завжди несподівано на підставі наказу директора школи. Під час огляду перевіряються: санітарний стан класу; озеленення класу; стан класного куточка; стан господарчого куточка; зовнішній вигляд учнів. По кожному показникові виставляється оцінка за п’ятибальною системою. У відповідності до суми оцінок класи розподіляються за місцями. Огляди проводяться комісією дисципліни й порядку у складі не менше трьох чоловік. Кожний раз обирається голова комісії і розподіляються обов’язки між її членами. Кожний член комісії виставляє класам оцінки по одному-двох показниках.

/b