Історія школи
50-річний ювілей Братської школи
Завжди приємно зустрічати гостей. Особливо, коли є важлива подія-школа святкує ювілей.
Попередньо ще за місяць до знаменної події, з хвилюванням та відповідальністю, готувалися до 50-річчя всі: діти,вчителі,працівники,батьки. На заняттях гуртків(хорового, вокального) лунали щодня пісні про дитинство,про школу,вчителів.
Після уроків поспішали педагоги до керівника музики Блик І.Л., щоб вивчити гарну пісню на свято. А учні 1-2класів(класні керівники Тиха Л.І, Блинчук В.О) малювали про сучасне та майбутнє нашої школи (для тематичної виставки). А учні 3-4 класів - вирізали кленові листочки і разом з батьками-випускниками нашої школи, писали спогади та вітання з нагоди ювілею рідної школи.
Заступник директора з виховної роботи Колошва В.О. та педагог-організатор Соломка І.А. відпрацьовували вітальню програму: «Машину часу», цікаві сценки учнів середніх класів,учителів, танцювальні епізоди дев’ятикласників. Приємно,що Ляшенко Л.А.(керівник танцювального гуртка Андріївського БК), з молодшою та старшою групами підготували цікаву та змістовну танцювальну програму.
Коли розмістили оголошення у Фейсбуці про святкування 50-річчя. Братської школи, відгуків та вітань було дуже багато.
По-особливому розпочинався ювілейний день 21 листопада 2017р.
Працівники прикрасили територію школи святковими прапорами, які стояли рівненько та ніби по команді «Струнко!», зустрічали дорогих гостей вишикувавшись.
Лунала коридорами музика . І море квітів , і святкові вогники ,і уквітчана повітряними кульками арка, і маленькі символи нашого свята незабудки - все чарувало кожного, хто переступав поріг рідної школи.
Першим поспішив до нас на свято вчитель-пенсіонер Гурмаза О.А.,який прийшов набагато раніше за початок дійства.
-Я так скучив за колективом,за учнями, за оцими стінами,за оцим життям!- промовив гість. Педагогічний стаж Олександра Андрійовича понад 40 років, з них 16 років працював директором рідної школи. А це більша половина життя!
Сюрпризом для нас став приїзд на день народження рідної школи випускниці 1978р. Квінт(Щербакова) Валентини Іванівни, яка вже більше 10 років проживає з сім’єю в Германії (на постійному місці проживання). Дізнавшись із соцмереж про ювілей школи, поспішила на іменини альма-матері.
- Пройшли роки, десятиліття… А ти, школо, така ж рідна і близька. Тут все по-новому: і дах ,і сучасні вікна,і інтер’єр, і дух новітніх технологій, і комп’ютерний клас,ресурсна кімната, і спортзал , і світла оновлена затишна їдальня. Одне тільки тут залишилося таким, як і майже 50 років тому: великий, дружний, працьовитий колектив учителів, батьків і учнів, - поділилася гостя.
Випускники розійшлися школою,дивувалися великими змінами. Основна частина гостей комфортно розмістилася в ресурсній кімнаті.
Поспішив на свято директор агрофірми «Земля» Андрухов В.В. з розкішним букетом троянд та в подарунок відеокамеру, бо дійсно, ми не маємо можливості робити відео зйомку. Відвідав рідний учительський колектив,сказав гарні слова вдячності, побажав процвітання школі та довголіття. Залюбки відвідав нову кімнату для дітей з особливими потребами. Приємно був здивований побаченим…
Ювілейні вітання іменинниці-школи розпочалися вчасно. Гарні слова - поздоровлення , пісні про школу, таночки, а ще – працювала, ніби справжня, «Машина часу».
Ведучими свята були наші старшокласники Свердлов Денис(11кл) та Щербакова Даша(9кл).
Мені як директору школи, надали слово. Вітання та слова вдячності вчителям-ветеранам, вручено подяки за багаторічну плідну працю та вагомий внесок в освіту нашого мікрорайону.
Педагогічний колектив НВК на сьогодні - це 23 вчителі -однодумці, з них 11- випускники нашої школи. А ще є вчителі,які закінчували інші заклади освіти, педагогічний стаж понад 30 років, але в трудових книжках записано один запис: «Прийняти на посаду вчителя в Братську школу». Це заступник директора з навчально-виховної роботи Громова В.А. та вчитель початкових класів Блинчук В.О.
До слова були запрошені наші гості: член виконкому Покровської селищної ради Швидь І.В., начальник відділу освіти, молоді та спорту Власова Н.В., в.о.старости Андріївського старостинського округу Сюрко Н.А. Лунали слова вітання та вдячності,а ще вручено подарунок - сертифікат на отримання нових меблів для шкільної їдальні. Зал реагував емоційно,бо,дійсно, такий необхідний подарунок для школярів.
Улюблений нами ансамбль «Берегиня» вітав всіх присутніх піснею про рідний край. До речі, учасниці цього ансамблю є випускниками минулих років нашої школи.
Відомий дует сина та матері - Максима та Людмили Василівни Кушнірів подарував чудову пісню та гарні квіти. Справжній день народження Братської школи!
А голосом та ляльковим представленням від Олі Полякової привітала художній керівник Братського БК Кушнір Т.Ю(випускниця).
Сюрпризом нашого свята був приїзд голови профспілкової організації освітян району Пилипенко І.Б., який привітав всю шкільну сім'ю з ювілеєм та вручив у подарунок радіо мікрофон.
Молоді вчителя закладу Соломка І.А., Халабуда Я.В. та Тищенко А.А. звернулися до всіх присутніх з поетичними вітальними словами та побажаннями процвітання школи.
А гостя з Германії (випускниця 1978р Квінт В.І.) поспішила вручити подарунок - ксерокс та факс в одному та цікаву папку з ключем(мабуть,для записів незабутніх історій учнів, учителів школи). Згадала про роки навчання та вчителів,які є частиною прекрасних спогадів про дитинство та юність. Побажала довголіття та стабільності школі, віри в завтрашній день.
Почесним випускникам школи Никифоренко Л.М.,Карабуту І.П., Кримовій О.Я. надали слова –вітання. Згадали щось своє про шкільне життя,але ці спогади для кожного з нас були особливими. Людмила Михайлівна Никифоренко (фермерське госп. «Надія») подарувала принтер (3 в одному) з вивідною системою для повноцінної діяльності закладу освіти. Хвилювалися дуже, але слова були такими рідними та цінними.
На фінальну частину дійства був вихід ветеранів педагогічної праці О.А.Гурмази та О.І.Логвиненка зі словами-спогадами та вітаннями. У залі було тихо,бо всі слухали з великою повагою та вдячністю цих шанованих людей .
Вітання з подарунками ми отримали напередодні ювілейного дня від випускниці нашої школи, нині - підприємця Покровського торгівельного центру Громової Ольги Володимирівни. І настільні ігри(ніби з дитинства - футбол,баскетбол),і корзинки з фруктами-іграми,перукарські набори,кухонні та всілякі надзвичайні ігри для наших дошкільнят! Здоровенний ящик подарунків було передано залюбки нашим дошкільнятам. Радощам не було меж!
Отець Сергій звернувся зі словами-побажаннями, благословив наш заклад на довголіття та лише якісні зміни для дітей та вчителів,працівників.
Іменинний торт презентував на святі голова профспілкового комітету школи Кісенко Ю.С.(до речі, наш випускник).
Свято дійшло логічного завершення,але на всіх гостей чекала ювілейна каша як в їдальні, так і в шкільному коридорі.
Спілкувалися, дякували, були раді зустрічі.
А вчитель-пенсіонер Манько Галина Йосипівна ділилася спогадами давніх років.
- Коли отримала розприділення працювати вчителем української мови та літератури в Братську школу, то батько повіз мене «бєткою»,кіньми через село Вільне. Асфальтованого покриття не було,то на Василівці застряли. Витягували всією вулицею і «бєтку», і коня. Директором школи був Водолазький М.Я. Його на місці не було,бо трактором його підвезли до села Андріївки у справах. Було бездоріжжя…
Відпочивали не лише випускники минулих років, а й учні школи, вони теж смакували ювілейною кашею.
Всім щира вдячність за те,що Ви поспішили до рідної школи на ювілей,що відклали свої справи та розділили радість з нами. Миру,добра,любові всім!
А для тебе, рідно школо, нехай тече голубим безмежжям щастя твоїх вихованців, хай врожайною буде твоя педагогічна нива, хай високо в небі, обнявшись із сонцем, пливе веселкою доля твоєї великої, дружної сім’ї.
Кожного року, у день зустрічі з випускниками, злітаються до тебе, рідна школо, твої пташенята, що в різні роки випурхнули з твого гніздечка і полетіли у світи далекі, незвідані, незнані. Приходять, щоб вклонитися тобі і дорогим учителям. А у них… знову та ж доріжка в клас,щоб дарувати своїм вихованцям те розумне, вічне, незгасиме полум’я любові до навчання, до рідної землі, до її найпрекрасніших людей, до життя, до славної історії України-неньки, до батька-матері, бо без неї, цієї любові, не буде справжньої людини, не усміхатиметься з голубих небес сонце, не співатиме під важким колосом нива, не лунатиме наша задушевна українська пісня…
Директор Братського НВК З.І.Дубнюк
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ НАШОЇ ШКОЛИ
Основні дати:
1913р ХХ століття - чотирикласна школа.
1927-1928роках.Миколаївську початкову (4-класну)школу побудував Коробка А.А.
1954 р. - відкрита перша восьмирічна школа у Миколаївці(Братському)
1967 р. – 21листопда відкриття нової восьмирічної школи в селі Братське
1982р. – школу реорганізовано в 10 –річну.
1984 р. – перший випуск учнів десятого класу.
2007 р.— реорганізовано Братську середню школу в Братську ЗОШ І-ІІІ ступенів.
2012- буде реорганізовано Братську ЗОШ І-ІІІ ступенів у НВК «Братська ЗОШ І-ІІІ ст.- ДНЗ», відсвяткує свій ювілей -45років.
До 1913року школи в селі не було . В цьому ж році найняли вчителя ,який проводив навчання в хаті Кузнєцова Федота Петровича .У 1914-1915рр. був другий учитель Димко,жив у хатині під соломою недалеко біля річки Гайчур. За кожного учня батьки платили 150крб. на місяць.
З 1916-1917. Школа перейшла в будинок клубу (в минулому будинок пана Рубана). Проводив там заняття вчитель Зернов.
Миколаївську початкову (4-класну)школу побудував Коробка А.А. в 1927-1928роках. Другий корпус було побудовано в 1931-1932 роках ,директором у ній довгий час працював Сігарьов Леонід Григорович. Його старше поколінн пам’ятає добре, Говорять,що він був людиною доброю ,справедливою,і разом з тим – дуже вимогливим і суворим ,якщо треба.
Вчителями були такі шановані люди: Охват Степан Павлович(біологія),Сіроух Михайло Аполлонович(українська мова), Андрієвський Петро Іванович(математика). 1-4класи пізніше вела Білик Поліна Лаврентіївна,Сігарьова Мотя Василівна,Марфа Овсіївна (математика), Ніна Семенівна .
Братська (Миколаївська)школа спочатку була розміщена на Василівці(поблизу річки). Діти ходили пішки з віддалених сіл:Червоний розсадник(вимерле село нині, в Макаренському лісі),Вільне,Герасимівка, Миколаївка,Піщане. Асфальтованого покриття не було. Багато уроків у весняний та осінній період проводили в «зелених» класах, тобто на природі. Коли в 1967 році(на початку року)старе приміщення школи згоріло, то місцевим колгоспом було прийняте рішення про термінове будівництво нової школи на березі річки Гайчур , біля парку та будинку пана Рубана. За півроку школу було побудовано місцевою будівельною бригадою(Колошва Йосип, Кушнір Іван). Директором школи був Водолазький ---. Допомагали випускники 1968року,подавали цеглу ,ставши ланцюжком. Довгий час працювали в старому та новому приміщенні школи гарні педагоги - нині пенсіонери : Герасименко Лідія Платонівна(українська мова),Круть Антоніна Андріївна(математика), Кузнєцова Надія Іллівна(математика), Манько Галина Йосипівна(українська мова), Гопка Лідія Петрівна(біологія,хімія), Марков Анатолій Михайлович(військова справа, трудове), Ковальова Анна Олексіївна(початкові класи), Маркова Людмила Михайлівна(географія), Гурмаза Олександр Андрійович (історія), Солобченко Валентина Володимирівна.
В 1982році школу було реорганізовано в середню та приєднано Андріївську початкову школу до однієї – середньої.
Директором Братської середньої школи був 16років Гурмаза О.А. Під його керівництвом школа мала свою кролеферму, тримали на вигодовування скотину(бичків). Школа отримала лінгафонний кабінет,було побудовано місцевим колгоспом ім. Леніна приміщення тиру для стрільби. А ще школа мала свій трактор т-16 та причіп.
З 1986року школа почала чекати добудови(зимового саду,плавального басейну,окремого крила - корпусу 1-4класів). Був навіть проект добудови,приїздили спеціалісти з міста брати проби ґрунту, але так і не судилося…
Після оголошення незалежності України – школа стала мати 11клас. В 2007році стала Братська ЗОШ І-ІІІступенів. У 2007році- насаджено молодий парк. А в 2010році- молодий фруктовий сад (яблучно – грушевий), в 2011- насаджено трояндову алею(понад 250кущів).
Влітку 2011року силами мецената – генерального директора Агрофірми «Земля» Андрухова Сергія Володимировича, відбулося глобальне оновлення приміщення школи(встановлення євро вікон, перекриття профнастилом, настилання асфальтованого покриття, планування клумб, покладено сучасну тротуарну плитку на центральному вході ,замінено всі зовнішні двері на сучасні,якісні.
Покладено лінолеум по коридорах та класних кімнатах,зроблено капремонт спортзалу.
У 2011році школа стала переможцем конкурсу міжнародних проектів Міжнародного фонду «Відродження»(№42183 на суму 42тисячі грн. 167.) Оновлено шкільну їдальню:замінено електроплитку,мийки,обкладено підлогу та стіни плиткою, підключено теплу воду(бойлери,умивальники),встановлено кондиціонер, мікрохвильові печі,духові шафи,витяжку іт.д. До проекту ще додано меценатом Андруховим С.В понад 30тисяч гривень.
З історії Братської школи
Велику роль у політико-просвітницькій діяльності виконувала і виконує школа.
До 1913 року школи в селі не було. В цьому ж році громада села найняла вчителя, який проводив навчання в хаті Кузнєцова Федота Петровича.
У 1914-1915 роках був другий учитель, якого звали Димко. Жив він у хатині під соломою, коло берега річки Гайчур. За навчання кожного учня батьки платили.
Після революції 1917 року школа перейшла в колишній маєток пана Рубана. Проводив там заняття вчитель Александров, який жив на квартирі у Ципляка Артема, а потім після Александрова був вчитель Зернов. Школа була на два класи. На початку 20-х старші діти та дорослі вчились увечері в цій же школі в ЛІКНЕПІ. У 1927-1928 роках між селами Чернишеве і Василівкою громада цих сіл почала будувати школу. Школа була початковою. Будував її Коробка А.А. На хуторі Криничному з будинку німецького колоніста Кригіна вибирали і вивозили цеглу в село Чернишеве. Школу будували усією громадою. Побудована була з червоної цегли. Першим директором школи був Головко, а потім Сігарьов. Другий корпус школи було побудовано в 1931-1932 роках. Директором в ній довгий час був Сігарьов Леонід Григорович. Його старше покоління пам’ятає добре. Кажуть був він людино доброю, справедливою і, разом з тим, дуже вимогливим і суворим, якщо треба. Школа була семирічною.
В ній вчителями були Охват Степан Павлович (біологія), Сіроух Михайло Аполонович (українська мова), Андрієвський Петро Іванович (математика). 1-4 класи вела Білик Поліна Лаврентіївна, Сігарьова Мотя Василівна, Марфа Овсіївна (математику) і Ніна Семенівна. Ось що писала районна газета « За міцний колгосп» за 1 січня 1937 року під рубрикою «Збудуємо ескадру ім. Сталіна»:
«Фашистські негідники потопили наш теплохід « Комсомол». Фашисти‒ це озвіріла шайка розбійників-паліїв війни. Ті, що потопили теплохід, керувалися директивами німецьких та італійських фашистів, які мріють знищити країну соціалізму. Але ми готові кожної хвилини дати найнещаднішу відсіч.
Колектив учителів Миколаївської НСШ прохає уряд СРСР побудувати морську ескадру ім. тов. Сталіна. Наш колектив ухвалює відрахувати 1 процент місячної зарплати до фонду будівництва морської ескадри ім. Сталіна».
Л.Г. Сігарьов
І.І. Прудиус
А.І. Обертинська і ще 8 підписів.
Під час Великої Вітчизняної війни працювала лише початкова ланка школи. Своїми спогадами ділиться пенсіонерка Сенек (Коробка) Клавдія Василівна. Війна змінила долю багатьох людей. Директор Сігарьов Л.Г. разом з сім’єю евакуювався за Волгу. Після війни він повернувся, але вже в Запорізьку область, де теж працював деякий час директором. Євдокія Митрофанівна Сердюк (вчителька історії) мала сестру, яка досягла повноліття. В той час молодь масово вивозили в Німеччину працювати на рейх. Щоб уникнути цього, в городі, неподалік школи,викопали землянку, де сестра і переховувалась вдень. Директором при німцях був Андрієвський П.І. Завели нові порядки. Деякі вчителі вітались: «Хайль Гітлер!». Дозволялись тілесні покарання. Пригадую випадок з хлопцем Іщенком Іваном, який разом з сестрою-близнючкою Раїсою, ходив у наш клас. Батько працював залізничником і добре заробляв. Одного разу він купив пальто для сина. Той одягнув його в школу. Але знайшлися недоброзичливці серед хлопців, які під час перерви порізали пальто в декількох місцях. Про це дізнався директор Андрієвський П.І. Хлопців негайно викликали в учительську і покарали різками. Вийшли вони до нас бліді та пригнічені, але після цього випадку дисципліна була «залізна», ніхто не смів більше так чинити. А ось як згадує і розповідає історію Братської школи колишній її директор Чергік Ф.М. Восени 1944 року директором школи став Чергік Федір Максимович. Перед ним кілька місяців директором школи був Сіроух Михайло Аполонович. Освітлення в школі було гасовими лампами. Опалення пічне. Топили соломою, дровами, а з 50-х років вугіллям. Деякі початкові класи навчались у дві зміни, оскільки дітей у селі було дуже багато, школа на той час була семирічною.
Українську мову викладав Сіроух Михайло Аполонович, зрозуміло пояснював свій предмет, був вимогливий, дисциплінований, його дуже поважали учні й дорослі.
Таран Іван Федорович був фізруком, досконало знав свою справу, у минулому армійський офіцер. Під його керівництвом школа неодноразово займала призові місця на спартакіадах в районі.
Даценко Марія Яківна ‒ вчитель початкових класів, гарний спеціаліст, діти її дуже любили.
Біологію викладав Барабан Степан Макарович. За його пропозицією був посаджений парк біля школи. Степан Макарович був ініціативний і проводив дуже цікаві уроки.
Ось як писала про цей парк і його засновників районна газета «Соціалістичним шляхом» за 26 жовтня 1958 року:
«Три роки тому, тобто в 1955 році, юннати Миколаївської семирічної школи заклали на пришкільній ділянці парк. Щороку площа парку збільшується, поповнюється новими деревами. Тут є ясені амурські, тополі пірамідальні та сріблясті, дуби, плакучі верби, каштани, горобина та інші дерева. До 20 різних порід декоративних дерев налічується в шкільному парку. З дикого винограду влаштований зелений клас та альтанка. Доріжки обсаджені жимолостю, бирючиною, брусницею. Саджанці для парку юннати вирощують у своєму розсаднику. Парк став улюбленим місцем відпочинку учнів. Багато юннатів побували на Всесоюзній сільськогосподарській виставці: Надя Шовкович, Тамара Скнар, Марійка Устименко, Таїсія Пишоха та інші учні нагороджені грамотами та медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Керує роботою юннатів вчитель біології Степан Макарович Барабан».
Уроки музики і співів деякий час викладав Курочка Георгій Григорович (сліпий музикант). Під його керівництвом школа неодноразово займала призові місця в районі з художньої самодіяльності. Цокало Галина Іванівна ‒ вчитель української і російської мови і літератури, також вела при школі художню самодіяльність. Дуже ініціативна вчителька. Уміла добре організувати дітей, підбирала репертуар для них. Була при школі й майстерня, де працювали переважно з деревом. Учні виготовляли іграшки для дітей.
Вчительський колектив неодноразово виступав перед колгоспниками. Ставили п’єси «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», «Назар Стодоля», та інші. Вчительський колектив організовував вечори відпочинку для населення. Вчителі організовували лекції для населення. Кожен з них за місяць повинен був провести по дві лекції серед людей, тематика лекцій була різна.
В 1946 році при Миколаївській семирічній школі організовано краєзнавчий гурток, який почав вивчати свій край. Гідро-метеорологічна секція гуртка досліджує режим атмосфери, поверхневих та грунтових вод; ботаніко-зоологічна вивчає сільськогосподарських шкідників і вишукує інтенсивніші методи підвищення врожайності сількогосподарських культур; грунтово-геологічна секція досліджує місцеві будівельні та вогнетривкі глини, готує карту грунтів Миколаївської сільради; історико-географічна секція пише історію населених пунктів сільради, збирає народну творчість ‒ фольклор, загадки, приказки, пісні.
Так писала в районній газеті про свою роботу в школі Ол. Сліпченко ‒ керівник гуртка.
В 1947 році ‒ голодному році, колгосп чим міг, тим і допомагав школі. Виділяв деякі продукти. Школою був найнятий повар, який готував з цих продуктів дітям їжу, переважно супи. С кукурудзи та ячменю варили затірку. Діти не були голодні. В цей же рік колгосп «Комуніст», також допомагав дорослому населенню. Їм видавалося потроху крупи, буряків тощо. В 1947 році діти вдягались і приходили в школу хто в чому міг, але завжди чистенько. І зошити, і книжки виділялись школі по рознарядці, але безкоштовно. Часом однією книжкою користувалось двоє або троє дітей. Інколи самі батьки купляли дітям навчальні посібники на базарах і в книжкових магазинах. Писали в зошитах тільки чорнилом. Чорнило, ручки та чорнильниці закуповувала школа. Старші класи школи, тобто 6-7 класи, допомагали збирати врожай в колгоспі.
1947 рік. Щоб допомогти колгоспникам зібрати цьогорічний урожай без втрат, піонери Миколаївської неповносередньої школи вирішили вийти в поле на збір колосків.
80 піонерів на чолі з піонервожатою Галетою Єлезаветою дружно та організовано пішли збирати колоски на ланах колгоспів «Комуніст» та ім. Леніна. Вони вже зібрали 934 кг колосків і здали на колгоспні токи. Крім цього, в колгоспі ім. Леніна піонери зібрали на 6-ти гектарах горох.
На збиранні колосків відзначилися піонери Сахненко Віра, Загорулько Льоня, Никифоренко Маня, Галета Митя, Загорулько Костя та інші. Так писала районна газета « Сталінським шляхом» за 17 серпня 1947 року.
Збирали, ламали у полі качани кукурудзи, виходили на прополку різних просапних культур, збирали лікарські трави, виливали ховрашків. Крім того, школа мала свою землю, на якій вирощувала картоплю, буряк, моркву, садила зернові, а в обмін на це колгосп надав школі крупи та олію. Крім цього,школа мала підсобне господарство, вирощувала шовкопрядів і кролів.
Анатолій Францович Вйонцик керував бригадою учнів, які вирощували кролів. Кролів було до 500 штук. Прибуток ‒ гроші від всього цього, який за це одержувала школа, вона повертала для підтримки дітей-сиріт, багатодітних, а також використовувала ці гроші для закупки в школу різних наочних приладів.
В 1953 році помер Сталін. Школа організувала траурний мітинг. Діти були просто шоковані цією подією.
При школі була піонерська організація імені Павлика Морозова. Були тимурівські команди, які допомагали старим і немічним людям. Школярі весною і восени збирали металобрухт і макулатуру.
В піонери дітей приймали урочисто на святкових лінійках. Влаштовували піонерські вогнища на день народження піонерської організації 19 травня та в кінці начального року. Новорічні свята спочатку проводилися в школі, а пізніше в колгоспному клубі.
11 березня 1956 року учні Миколаївської семирічної школи влаштували вечір художньої самодіяльності, присвячений боротьбі за мир. Перед початком художньої частини секретар учнівської комсомольської організації Блик прочитав лекцію на тему «Збройні сили Радянської Армії».
Художня частина складалася з хорових та пісень солістів, декламацій, масових та одиночних танців і п’єси Я.Анушкіна «Армія миру». Гарно виступали учні Борсук, Люба і Раїса Терновські, Вознюк, Гетьманська, Висоцький, Блик та інші. Посилювалося враження глядачів тим, що, відповідно до програми, сцена освітлювалась різнокольоровим світлом. Так писав в районній газеті вчитель І. Цокало.
7-8 листопада в школі проводилася внутрішкільна спартакіада. Діти, які навчались на відмінно та на «4» і «5», які брали активну участь у житті школи, нагороджувалися грамотами і цінними подарунками, це були переважно книги. Також нагороджували учнів, які активно займались спортом і займали призові місця в шкільних і районних спартакіадах.
В 1958 році в школі створюється авіамодельний гурток. Першою практичною роботою в цій справі була повітряна куля, що мала в діаметрі 3,5 метри. 8 грудня 1958 року, під час великої перерви, повітряна куля була наповнена гарячим повітрям і запущена. Вона піднялась на висоту до 500 метрів і пролетіла 2,5 кілометри, протримавшись у повітрі 12 хвилин. Зараз гурток авіамоделістів виготовляє діючу модель літака з двигуном внутрішнього згорання. Знову повідомляє новину через районну газету вчитель І. Цокало. В 1959 році при Миколаївській восьмирічній школі організований 8 клас вечірньої школи. Працювати і вчитись ‒ з таким прагненням живе молоде покоління наших сучасників. Таку замітку написав директор Миколаївської восьмирічної школи в 1965 році. Молодь нашого колгоспу не є винятком з цього. Що всі діти шкільного віку вчаться ‒ це закон життя. Але в нас є багато молодих колгоспників, які не мають середньої освіти.
Класи вечірньої школи, які створені, допомагають здобути середню освіту тим, хто прагне знань ‒ 12 колгоспників вже одержали атестати зрілості, 29 закінчили 8 класів. Частина їх продовжує навчатись у 9 – 11 класах вечірньої школи, деякі вчаться в заочних середніх навчальних закладах. Зараз заочним і вечірнім навчанням охоплено 27 колгоспників.
Правління і парторганізація колгоспу виявляють увагу до тих, хто вчиться, довіряють їм відповідальні ділянки роботи. Зокрема, учень 11 класу Віктор Якович Герасименко керує колгоспним автогаражем, Григорій Єгорович Іващенко працює електриком, Михайло Іванович Блик керує ревкомісією, Віктор Борсук очолює тракторну бригаду, Володимир Монастирний ‒ ветфельдшер, Василь Волох ‒ бухгалтер-касир, Клавдія Іващенко – секретар сільради. Вчитись у нас може кожен.
В 1959 році при школі створюються учнівські виробничі бригади.
1961 рік. Як підсумок, що зроблено і робиться у школі за увесь з післявоєнного і до 1961 року строк, розповідає на сторінках районної газети вчитель І . Цокало.
Ще недавно, кілька років тому, навколо Миколаївської восьмирічної школи розростались густі бур’яни, і, здавалося, на тому грунті ніщо інше й рости не може.
А зараз ви поглянули б, що тут зроблено. Навкруг будинку дбайливими учнівськими руками вирощено чудовий сквер, а поруч нього росте фруктовий сад. Сад і сквер займають площу в 1 гектар. Напроти школи, по той бік шляху, піднімається невеличкий шкільний парк. Берези, осокори, каштани, білі акації і багато інших декоративних дерев ростуть у парку. В одному з його куточків дикорослий виноград зводить стіни зеленого класу.
Цікаві приємності чекають вас і всередині будинку. В школі проведено капітальний ремонт. На пофарбованих вікнах класних кімнат, у коридорі, на підставках, ніби весною, в саду зеленіють і цвітуть розкішні квіти ‒ гордість наших школярів. Квіти в школі завжди якнайкраще доглянуті. Це справа рук піонерських. На вулиці непролазна грязь, а в коридорі школи і в кімнатах грязної плями не побачиш, школярі ходять тут у легкому літньому взутті. За чистотою і порядком в школі суворо слідкують учнівські СТК (санітарна трійка класу). Червона срібляста зірка, як показник відмінної санітарії, переходить з класу в клас. Помітно змінюється і вигляд наших школярів. На зайві пустощі у них навіть часу не вистачає. Всі учні школи залучені до участі в художній самодіяльності та предметних гуртках. Це допомагає їм гарно готувати і проводити збори піонерських загонів і всієї піонерської дружини, яка носить ім’я «Молодої гвардії». Неодноразово наказом директора за участь у розвитку учнівської художньої самодіяльності оголошувалися подяки піонерським загонам ім. Павлика Морозова (6 клас), ім. Зої Космодем’янської ( 5А клас), та ім. Олега Кошового (8 клас).
Силами учнівських гуртків у цьому навчальному році було влаштовано для колгоспників ім. Леніна два художніх вечори. Працюють при школі також технічні гуртки. В гуртку авіамоделістів, наприклад, навчається 20 школярів. Вони вже виготували власними руками 5 літаючих моделей літаків. Зараз юні моделісти працюють над створенням діючого макету пароплава.
Зріс книжковий фонд шкільної бібліотеки, книжками з якої користуються учні. Поповнились новим приладдям та експонатами фізичні, хімічні та природничі кабінети. Для фізичного кабінету, наприклад, придбано кіноапарат КПШ-2. Під час проведення масових учнівських заходів (дитячих ранків, зборів урожаю) справ для школярів на власному кіноапараті демонструють кінофільми. Кошти на придбання всього необхідного для гуртків і кабінетів виділяються з шкільного фонду, який за останні 2 роки зріс від 5 до 16 тисяч карбованців.
Все, про що велася мова, якнайкраще сприяє поліпшенню успішності учнів, вихованню їх трудових навичок.
Крім того, на літніх канікулах учні школи подорожують по рідному краю. За сприяння колгоспу їздять на екскурсії в міста Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, подорожують по Криму. Для цього колгосп їм виділяв транспорт. Це була подяка колгоспу за ту роботу і поміч, яку надавала школа.
Нову школу в селі Братському побудовано в 1967 на честь 50-річчя Великого Жовтня. Спочатку це була восьмирічна школа, а з 1982 року стала середньою. В школі є 6 кабінетів, спортзал, бібліотека, майстерня і їдальня, комп’ютеризований клас.
1988 рік. Районна газета «Радянське слово» продовжує розповідь про Братську школу на всіх сторінках у статті «Праця виховує, праця загартовує».
Щоразу, буваючи в цій школі, дивуєшся тій різноманітності напрямів виховання дітей, за які беруться тут педагоги. Починали з шкільної кролеферми. Тоді у 1982 році діти доглядали лише 5 кролів, а вже в 1984 році кількість їх зросла до 300 кролів, та на цьому, як кажуть, ентузіазм не покинув ні педагогів школи, ні їх учнів. Нині тут утримується молодняк великої рогатої худоби тварин під керівництвом наставника. Адже на уроках, виховних годинах ми виховуємо людину праці. Проте ніяке слово не замінить діло. Це розуміють в школі, тому й використовують різні форми трудового виховання дітей, прищеплюють їм смак до дружної, колективної праці.
4 роки А.Ф. Вйонцик, тодішній керівник гуртка кролівників- любителів, важливе значення шкільної кролеферми вбачав у тому, щоб діти, працюючи, пізнавали навколишній світ, рідну землю, виховувались у любові до праці, з почуттям радості до її результатів.
Або візьмемо шкільні будівельні загони. Їх значення в житті дітей не можна знижувати. Учнями старших класів збудовано приміщення кролеферми. Допомогли відремонтувати занедбаний телятник. Праця формує й характер, і життєву позицію. Але праця і відпочинок повинні поєднуватись: попрацював ‒ відпочив. Школярі працюють у городніх бригадах. 15 гектарів городу віддавали школярам. Ділянки перцю, баклажанів, цибулі, помідорів обробляли члени шкільної бригади. Нечасто побачиш так доглянутий город.
Окремі дівчатка 7-9 класів виявили бажання працювати доярками. На другій фермі трудяться біля корів дев’ятикласниця Валя Чорнобай та Ірина Кісенко із 7 класу. Вони ‒ підмінні доярки. Працювати дівчатам тут весело, адже колектив доярок молодіжний. На невгіддях у лісопосадках, балках багато трави, тож, щоб зекономити сіяні зернові культури, у колгоспі увесь молодняк великої рогатої худоби щодня на паші. У цій справі колгоспникам посильну допомогу надають школярі.
На багатьох виробничих об’єктах колгоспу в цю пору можна зустріти школярів Братської середньої школи. Вони пізнають науку праці, вчаться самостійності. Радує те, що більшість учнів зацікавлені своєю роботою…
Матеріал підготував краєзнавець Мицик Геннадій Григорович.
| «Глибоке історичне коріння» - розповідь, інтерв’ю, архівні матеріали щодо історії створення школи, її традицій сучасності. |
Над роботою працювали вчителі української мови та літератури З.І.Дубнюк та Т.О.Тимощенко та заступник директора з виховної роботи Колошва В.О.
|
Літопис – від дня заснування до сьогоднішніх днів
Село Братське за всю історію існування змінювало назву декілька разів. Утворилось воно з трьох хуторів: Миколаївка (Чернишева), Василівка, Шевченкове (Рубанське).
Братське розкинулось на лівому березі річки Гайчур . Село входить до складу Андріївської сільської ради.. Коли піднімешся на гору(село Вільне), яка лежить на захід від села до залізничної колії, село мов на долоні-школа, будинок культури, амбулаторія, річка, парк, гарні будинки, рівненькі вулиці.
Історія села почалася з давніх часів. Перші поселення в цій місцевості з’явилися в кінці ХVIII століття після переможних для Росії російсько-турецьких війн, внаслідок яких до Імперії були приєднані Приазов’є і Причорномор’є. Поряд з українцями в освоєнні південного краю Росії активну участь брали росіяни, а також іноземні переселенці – німці, болгари, греки, євреї. Всюди виникали нові села і поселення, в господарський обіг були втягнені мільйони десятин плодючої землі.
Село Братське було засноване в 1796 році титулярним радником Миколою Лукіним, сином Чернишова. Перша назва його - Криничне, пізніше – Миколаївка (Чернишева), а північна частина села звалася Василівкою (на честь сина радника). У його володіннях проживало 120 підданих селян. Після реформи 1861 року, коли кріпосним селянам була „дарована” царем „воля”, сюди переїхали нові мешканці, і вже в 1886 році село мало 54 двори і 402 жителі. Звільненим селянам був установлений так званий дарчий наділ, в середньому на кожен двір було нарізано по 4 десятини землі.
Хати-мазанки були низенькі з солом’яною або очеретяною покрівлею, глиняною долівкою. У хаті стояли одна-дві лави, доморобні стільці, стіл, скриня. За ліжко служив піл. Печі топили соломою і бур’яном. Біля хати садили багато дерев: яблуні, груші, вишні, сливи. Ближче до вулиці росла біла акація, кущі бузку і жовтої акації, бузина. Взимку садки захищали житло від холодних вітрів, а влітку – від спеки. Люди були вимушені орендувати необхідну землю у німців, що жили на Криничному, а також найматися на роботу до пана Рубана, помістя якого знаходилось десь за кілометр на схід від с. Миколаївка . Цей край села стали називати Рубанським
До 1913 року школи на території сіл Андріївка, Братське не було. А в цьому ж році найняли вчителя, який проводив навчання в хатині жителя Кузнєцова Федора Петровича.
Діти до 6-ти років знаходилися в дитячих яслах в с. Білозірка, що був в колишньому будинку Чуднівця. Після шестирічного віку дітей віддавали на дитмайданчик. Вихователями працювали Мітленко Нюра і Шаламова Марія. З 7-ми років діти йшли до початкової школи, яка знаходилась в с.Комунарівка, де вчителювала Карась Кіма Йосипівна. Музику викладав дуже здібний сліпий комунар Бабін Крок, якого всі любили і звали просто дядя Крок.
19014 – 1915р.р. – був другий учитель Димко. Жив він у хатині під соломою біля самого берега річки Гайчур. За кожного учня батьки платили 150 крб. на місяць.
1916 – 1917р.р. школа стала функціонувати в клубі (в минулому маєток пана Рубана). Заняття проводив вчитель Зернов.
Революційні події 1917 року село пережило спокійно. Пані, забравши деяке майно, разом з синами виїхала до Катеринослава. Те, що залишилось розібрали місцеві селяни.
Період громадянської війни відзначався частими відвідинами цієї місцевості загонами батька Махна. Наїжджали сюди і червоноармійці. Громадянська війна принесла в село ще більше страждань. Жити було важко, голодно, землю кожному окремо обробляти було важко, не всі мали інвентар. У таких умовах селяни почали об’єднуватись у ТСОЗи. Товариства спільного обробітку землі були створені і в с. Чернишева і в с. Василівка.
У ці неспокійні роки починає свою історію і східна частина села, нинішня вулиця КІМА (комуністичного інтернаціоналу молоді),вулиця,де зараз розміщена Братська школа. На самому початку вулиці до цього часу стоїть занедбаний панський будинок, нагадуючи своїми понівеченими стінами минулу велич(спочатку був там клуб, потім-майстерня для трудового навчання).
Після революції панський дім Рубана довгий час стояв пусткою. В 1924 році сюди переїхала з с.Благовіщенка, Куйбишевського району, Запорізької області комуна ім. Шевченка. Організувалась вона із сільської бідноти. Жителі села Благовіщенка потерпали від війни і розрухи післявоєнної так, як і всі. Наближалась весна, а одержані наділи обробляти було нічим, сіяти нічого. Сільський партосередок, який тоді існував у Благовіщенці, порушив питання про спільний обробіток землі. На загальних зборах 11 вересня 1922 року була створена сільгоспартіль імені Шевченка. Вона була затверджена Запорізьким облвиконком 17 листопада 1922 року за №156.
У 1927 – 1928р.р. була збудована Миколаївська початкова школа (будував Коробка Василь Федотович.).
Після розкуркулення і вислання куркулів з території, була відкрита ще одна школа в селі Андріївка (де нині проживає сім’я Гопки). Там навчала російська вчителька, проживала на шкільній квартирі Школа мала дві невеличкі кімнати, стіл, лави. Перш ніж розпочати уроки, вчителька сама топила плиту, щоб у класній кімнаті було тепло. У цій школі був лише один клас, де навчалися діти різного віку…Першим директором школи був Авербах.
Другий корпус було побудовано в 1931 – 1932 роках. Директором в ній довгий час був Сігарьов Леонід Григорович. Його старше покоління пам’ятає добре. Кажуть, він був людиною доброю, справедливою і разом з тим,- дуже вимогливим і суворим, якщо треба. Учителями були: Сігарьова Мотя Василівна,Охват Степан Павлович (біологія), Сіроух Михайло Аполонович(російська мова), Андрієвський Петро Іванович (математика), 1 – 4 класи вела Білик Поліна Лаврентіївна. Воєнруком школи був Таран Іван Федорович.
У 1926 році був організований перший піонерський загін ім. Леніна, який налічував 120 піонерів. Першою вожатою була Мішко Л.При вході вчителя в клас, учні говорили: «Зміна – зміні, будь готова! Завжди готова!»Бабін Крон вчив гри на роялі. Дівчатка займалися рукоділлям, хлопчики – випилюванням.
Після закінчення 4 класів ті, що хотіли навчатися далі, їхали в Новомиколаївку, де був с/г технікум і школа – інтернат.
У комуні була комсомольська організація, яка налічувала 70 комсомольців. Комсоргами були Мишко Гранін, Міхно Володимир, Сидоренко Іван.Молодь розучувала і ставила п’єси, їздила з концертами по селах.
Всі села, про які мова, розташовані поблизу залізниці: село Миколаївка – за 2км. від Макаренського роз’їзду, Герасимівка – за 4км. від станції Гайчур.
Мешканці згаданих поселень займалися переважно землеробством. Всі роботи виконувалися здебільшого вручну. Злидні були нестерпні. Село темне. Забите. Некультурне. Та об чім річ: приблизно на 450 селюків – лише один такий, що вмів читати і писати.
Голод 1932-33 рр. комуна пережила безболісно. Діти завжди були нагодовані, їм давали молоко, готували молочну кашу з магара, варили різні супи. Дорослим було важче, хоча їм видавали продовольчі пайки. Так пережила голод частина односельчан, яка проживала в комуні. Жителі сіл Миколаївка і Василівка, які не захотіли йти до комуни, опинилися в дуже скрутному становищі. Виживали тим, що товкли курай, насіння із щавлю і готували вариво.
Під час НЕПу на території сіл Миколаївка і Василівка були створені артілі. Щоб вижити, люди рили землянки; діти ходили просити їсти по селах (в своє село не дозволялось йти), а дорослі йшли в найми. Як згадує Стариковська Клавдія Карпівна, за день роботи в хазяїна, її мати приносила додому глечик молока. Сама вона з 11 років ходила няньчити дітей до людей, а також виконувала й іншу роботу. Її батько, щоб нагодувати голодних дітей, у полі виламав 10 качанів. За це його засудили на 10 років – рік за качан.
У 1934 році уряд прийняв рішення про те, що створення комун виявилось передчасним і була взята лінія на розукрупнення великих господарств. Після Всесоюзного з’їзду колгоспників-ударників і прийняття «зразкового статуту – сільськогосподарської артілі» у 1935 році комуна «Маяк» розпалася на три сільгоспартілі: ім. Леніна, «Червоний Маяк», «Комуніст». До колгоспу ім. Леніна увійшли села Василівка, Вільне, Миколаївка..
. Постійного дитячого садка в селі не було. Садочок був сезонний – з весни до осені.
Ø Зі спогадів Сидоренка Івана Івановича, полковника у відставці, колишнього учня 1-4 кл. (1925-1928р.р.) Братської школи.
У 1923 році переїхав з батьками до володінь пана Рубана (будинок біля Братської СШ). На новому місці знову пішов у перший клас. Школа була 4-річна, знаходилася в с. Чернишева. Перший учитель, який запам’ятався, був Карл Карлович, по національності німець. Вимогливий і дуже пунктуальний учитель. У той час ще було наявним рукоприкладання зі сторони вчителя. Одного разу на уроці за якесь порушення Карл Карлович вдарив учня лінійкою по голові, потім схватив за вухо і вдарив головою об парту, так що з носа у хлопчика пішла кров, і він дуже закричав, весь клас дуже перелякався, сам учитель-теж. Він став заспокоювати, обхожувати. Про цей випадок стало відомо вдома у хлопчика. Батько сходив до вчителя і, мабуть добре перебалакав, так як з тих пір учитель нікого не бив. А взагалі, він був непоганим учителем. Вчив дітей серйозному відношенню до справи, вимогливості до порядку, пунктуальності. Запізнення на урок, хоча б на пів хвилини, строго каралося або фізично (лінійкою або стояти на колінах у куточку перед усім класом), або адміністративними мірами…
Пам’ятаю 1923 -1924р.р. Голодні роки. Дома їсти не було нічого. Нас у матері п’ятеро. У школі нам , дітям, давали кожен день по 100г хліба чорного і ще щось. Я деколи з’їдав все, але частіше хліб ніс додому матері. По дорозі додому відкушу по шматочку хліба, деколи приносив матері грам 50, а деколи – лише одну шкуринку, але все ж приносив!..
І ще один спогад. Недалеко від нашого поселення проходила залізнична дорога. Між зупинками Мечетна і Гайчур є полустанок, де раніше поїзд мав однохвилинну зупинку. І ось одного разу мати вирішила поїхати до Покровського потягом і взяла нас (дітей) із собою. Це було одночасно і страшно і цікаво. Коли підійшов потяг, ми почали втікати зі страху, та мати затримала. Поїздкою були задоволені, довго я вихвалявся перед однолітками, з гордістю розповідав про побачене.
5-7 клас закінчував у сусідньому районі Новомиколаївці (30км. від села). Там колгосп імені Шевченка організували відкриття інтернату, в якому нас було 12 чоловік. Мали свого вихователя, кухню, столову. Додому возили один раз на тиждень.
1932-1933р.р. – секретар комсомольської організації «Маяк» (після Василя Гринька, який був відправлений навчатися).
Типовими рисами комсомольців того часу була тяга до кращого, високого, ідейно-революційного. Працювала самодіяльність, були гуртки: драматичний, хоровий, танцювальний, акробатичний. Деколи з консультаціями приїздили артисти з числа тих, що були тут на відпочинку.
Драмгуртком, наприклад, 2-ю бригадою були підготовлені і неодноразово ставилися такі п’єси: «Наталка Полтавка», Кропивницького, «Недоросль» Фонвізіна та др. Найбільшим визнанням користувалася «Наталка Полтавка», в головній ролі Віра Дворник, яка мала гарний голос. Роль Возного виконував Василь Петрович Сидоренко т(керівник гуртка), Виборчого грала Ліза Якименко. Ця дівчина висока на зріст, що придавало успіху виконання цієї ролі. Ніхто не міг подумати, що Виборний – дівчина. Роль Петра виконував я – Сидоренко Іван Іванович. Вистави показували не тільки в своєму селі (в будинку пана Рубана, що біля школи), а й в селах Білозірка (с. Андріївка, 2бр.), с. Андріївка (1бр.), Дібровах. Деколи організовували культпоходи в Покровське на вистави, концерти, кінофільми (15км. відстань).
У вересні 1932року до комуни приїздить голова ВЦИКу Михайло Іванович Калінін. Він ходив полями, цікавився урожаями, говорив, що майбутнє залежить від молоді, що треба комсомольцям навчатися далі, тому, що країні треба кадри – молоді спеціалісти, вчені.
В числі активних комсомольців періоду 1932-1935р.р. були: Гринько Василь, Критина Микола, Дворник Віра, Старов Гриша, Якименко Ліза, шламова Зіна, Монастирний Костя, а також подружжя Шпалянських, Побєда і Комунар (такі були у ник імена)і фотограф Яковенко.
У вихідні дні комсомольці та молодь часто збиралися в улюбленому місці – «Червоний Розсадник» (нині Макаренський ліс). Тут проводилися комсомольські збори, репетиції, видумували різні ігри, просто відпочивали, веселилися.
Спорт був розвинений непогано, хоча був обмеженим, не виходив за рамки комуни. Футбол, біг, стрибки, ковзани, велосипедні змагання, плавання – все це залишилося в пам’яті назавжди.
Війна 1941 року перервала мирне життя мешканців Покровського краю. Застогнало під кованими чобітьми ворога і наше село. Два роки з жовтня 1941 року по 14 вересня 1943 року с. Миколаївка перебувало під владою німецько-нацистських окупантів Розпочалась мобілізація, чоловіки пішли на фронт, в селі залишились лише жінки, діти, підлітки, старі люди.
Для села настали важкі окупаційні часи. Німці в Миколаївці постійно не стояли, час від часу наїжджали. Головою сільуправи, як тоді називали посадником, став вчитель Петро ІвановичАндрієвський, а писарем – Шиян.
Німецький штаб знаходився в Покровському, а по селах були комендатури. За коменданта в Миколаївці був німець, який проживав в сусідньому селі Андріївка. Був він дуже жорстоким, бив людей нагайкою і весь час вимагав працювати. А працювали в колгоспі діти, старі та жінки. А діти як діти, попрацювали (волочили чи орали) та й сіли в посадці відпочити.
Був ще такий випадок. Один з поліцаїв наглядав за підлітками, які навантажували на гарби солому. Працювали діти цілий день без обіду. Поліцай вирішив, що цього мало, і почав заставляти підлітків працювати ще і вночі. Вони відмовлялися, а Саша Закройщик обмовився: «Ви не запитали нас, чи ми їли, чи пили, чи не втомились». Почувши ці слова, поліцай вирвав з хлопцевих рук вила і почав несамовито бити його держаком до тих пір, поки держак не тріснув. Свого товариша захистили друзі і поліцай відступив, але хлопця було дуже побито.
Під час окупації школа працювала всього декілька місяців, ходили діти лише 1-4 класів. Старших учнів німці гнали працювати. Писали в школі на газетах, а вчителем був Кривохвіст.
Відступаючи, німецький щтаб розмістився в Миколаївській школі. Сталось так, що перед наступом радянських військ, троє бійців прийшли в село на розвідку і натрапили на німців. Один зміг врятуватись, а двоє інших потрапили в полон. Їх катували, а потім розстріляли. Деякий час тіла радянських бійців лежали край городів, а після відступу нацистів їх поховали разом з іншими бійцями, що загинули визволяючи село, в братській могилі, яка знаходилась в с.Миколаївка між клубом і сільською радою. У 1956 році прах загиблих бійців в урочистій обстановці був перенесений і перепохований в братській могилі, яка знаходиться на початку вулиці Кіма. На цьому місці був споруджений пам’ятник загиблим солдатам. Багато років могилу воїнів доглядають учні Братської середньої школи, а вдячні земляки несуть сюди квіти, зберігаючи людську пам’ять і народну шану тим, хто не повернувся з війни. Удень свят і всенародних урочистостей біля братської могили відбуваються мітинги.
Після війни Миколаївську школу очолив Чергік Федір Максимович,а згодом –його син Чергік Віталій Федорович(це була династія вчителів).
Велика засуха і недорід 1947 року призвели до того, що село голодувало. Той невеликий урожай зерна, що отримали, примушували віддавати державі, в той час, як самим селянам не було чого їсти. Виживали хто як міг: варили лободу, сухі шкурки з тварин, їли калачики, товкли курай, виловлювали ховрахів, граків, черепашок з річки. Вигрібали їх граблями, потім обливали кипятком і вони самі розкривались. М’якоть вибирали і їли, а стінки черепашок відносили діду Трушкіну, який працював заготівником. Черепашки ці йшли як матеріал для виготовлення гудзиків. Вони були дуже гарні, переливалися різними кольорами. Після війни їх ще довго приймали, здавали також шкурки з ховрахів. Під заготівку давали борошно, цукор, висівки, капкани.
До школи привозили крупи, варили учням бульйон. Після війни ввели великі податки. Потрібно було здавати шерсть, фрукти, овочі, молоко, м’ясо і т.д. За рік потрібно було здати 250л. молока. Якщо не виконаєш план - могли забрати корову. Все господарство в селян сільська рада переписувала дуже ретельно. Якщо в господарстві щось гинуло, потрібно було принести в сільську раду довідку від ветлікаря, що тварина дійсно загинула, а не з’їли її. Податки були такі великі, що навіть вирубували садки, бо за кожне дерево потрібно було платити. Та село оживало, потроху будувалось.
На 01.01.1948 року Миколаївська сільська рада налічувала 459 дворів: с. Миколаївка - 56, х. Вільний-58, х.Червоний Розсадник-37, х.Василівка-26, х.Шевченкове-54, х.Луначарський-14, х.Герасимівка-26, х.Пісчаний-14, х.Криничний-3.
У 1953 році, коли в Миколаївку приїхали переселенці з західних областей. У цих же роках в селі з’явилась електроенергія. Перша електростанція була над річкою (пізніше в цьому приміщенні був магазин, а потім шкільна кролеферма). В електростанції стояв нафтовий двигун і виробляв електрику лише для колгоспного радіовузла
У 1955 році побудували стадіон, спортивні майданчики: 2 волейбольні, ігрові майданчики, гойдалки, „гігантські шаги”. Колись ці „шаги” стояли на території школи, потім завалились, їх відновили на стадіоні. А гойдалки спорудили наші ковалі і теслі - Чорноус Федір і Солобченко Василь Федорович, який ще був і капітаном футбольної команди. Комсомольці села на суботнику зробили турніки. Настадіоні любили відпочивати і молодь, і дорослі, і діти.
У 1962 році Покровський район об’єднали з Васильківським. Щоб уникнути плутанини з однаковими назвами колгоспів і сіл, наш колгосп отримав назву „Рассвєт”, а село Миколаївка на початку 1965 року перейменовано в Братське. Назву вирішили таку дати тому, що в ньому проживало багато людей різних національностей з різних куточків СРСР. Після відокремлення районів у 1966 році колгосп повернув свою першочергову назву ім. Леніна, а селу залишили назву Братське.
Центр села Андріївка прикрасили нові будівлі початкової школи, сільської ради, контори, будинку культури, будинку побуту, їдальні. У селі Вільне збудували дитячі ясла, магазин, клуб. У Відрадному – клуб, дитячі ясла. в 1964 виросла ще одна будівля – житловий будинок для вчителів.
Ø Спогади Новікової Надії Терентіївни,1918р.н.-випускниці Миколаївської школи 1935року,вчителя-пенсіонера Братської школи
Сім класів Миколаївської школи закінчила в 1935році .Директором школи працював АвербахСемен,німець за національністю,викладав німецьку мову.
Десь у 1959році почала працювати в Зеленолузькій початковій школі(село Андріївка) в новому корпусі. Завідуючим працював Цикало Григорій Володимирович,вчителями-Кісенко Лідія Гнатівна,ГалинаСилівестрівна.
У 1960році перейшла працювати В Миколаївську школу,Директорами працювали на той час(у послідовності):Віталій Федорович Чергік,Іван Артемович Мартиненко, Шкутенко Олексій Олексійович,останнім директором у старій школі був Водолазький Михайло Якимович. При ньому було побудовано новий корпус школи,де він продовжував своє директорство.
У 60-роки працювали вчителі: Сіроух Михайло Аполонович(російська мова), Цокало Іван Сафронович(математика),Цокало Галина іванівна(українська мова),Черечеча Микола Григорович(історія), Логвиненко Віктор Іванович(географія), Сіроух Світлана Михайлівна(вчитель початкових класів), Цикало тамара Григорівна(вчитель початкових класів),Монастирна Катерина Романівна(російська мова), Круть Антоніна Андріївна(математика) та інші.
Ø СПОГАДИ БУЛАХ(ЧОРНОБАЙ)ДІНИ ДЕМИДІВНИ,випускниці 1954року
Директором школи був Чергік Федір Максимович, Уроки фізкультури викладав Таран Іван Федорович, географію та астрономію – Лариса Яківна Мирошніченко, Парасковія Сергіївна Монастирна – іноземну мову, Галина Іванівна Цокало – математику. Іван Сапронович Цокало – алгебру та геометр\рію, українську мову та літературу – Сіроух Михайло Аполонович, російську мову та літературу – Чергік Віталій Федорович, зоологію, ботаніку – Степан Макарович Барабан, Микола Григорович Черечеча читав історію, Надія Іванівна Приходько- математику, у початкових класах працювала Новікова Надія Терентіївна. Також тоді свою трудову діяльність розпочинала Герасименко Лідія Платонівна.
Біля школи був великий плодовий сад, росли квіти. Взимку діти приносили з дому лижі та ковзани і уроки фізкультури проводились прямо на схилах річки Гайчур. Коли ж нерадиві школярі забували вдома зимові знаряддя спорту та здоров'я, то учні мусили бігти вгору, до самої залізничної колії, зривати там гілочку з маслини чи акації ( що звелить учитель) і приносити цей доказ учителю … Така була альтернатива на уроці фізкультури …
Ø Спогади Новікової Лариси Андріївни випускниці Миколаївської школи 1971
У повоєнні роки директором школи був Шкутенко Олексій Олексійович. Потім- Чергік Федір Максимович. Я навчалась уже в часи директорства його сина – Чергіка Віталія Федоровича. Згадую його як чудового педагога і дуже хорошу чуйну людину. Він став останнім директором старої школи. Моя мама Новікова Надія Терентіївна почала працювати в Миколаївській школі учителем початкових класів приблизно в 1959 році .
Пригадується дорога до школи. Добирались навпростець через кладку на річці Гайчур. А коли весняна повінь руйнувала кладку, то доводилось іти в обхід через дерев’яний міст біля села Андріївка. Коли і його забирала велика вода, то дітей часто переправляли човном на інший бік річки. Дорога була дальня і важка. Асфальту ще не було ( до1972 року). Ніхто тоді діток до школи не возив. Часто восени і навесні грузли дитячі ніжки, взуті в чоботи, у глибокій багнюці . І так близько 5км. Брудне взуття мили біля школи у тазиках з водою. У школі було пічне опалення. Школярі сушили коло грубок верхній одяг, бо нерідко потрапляли під дощ чи сніг.
Нову школу очолив Водолазький Михайло Якимович. Монастирна Катерина Романівна виконувала обов’язки директора якийсь короткий час .
Чудово пам’ятаю учительський колектив тих років: Мартиненки Іван Артемович та Раїса Пилипівна, Чиричеча Микола Григорович (вчитель історії), Сєроухи Михайло Аполонович (вчитель російської мови) та Зінаїда Григорівна (вч.початкових класів), Баран Степан Макарович (вч. біології та трудового навчання) , Логвиненко Віктор Іванович (вч.географії), Сафронов Михайло Аполонович , Герасименко Лідія Платонівна, Круть А.А., Гопка Л.П., Кузнєцова Н.І. Всі діти, котрі прагнули до знань, отримували глибокі знання. Була атмосфера взаємної поваги між учителями та учнями. Шанували вчителів не лише учні, а й жителі всіх навколишніх сіл.
В 1967 році гостинно відкрила свої двері для учнів Братська восьмирічна школа, побудована на честь 50-річчя Великої Жовтневої революції. Розташувалась вона на початку вулиці Кіма, неподалік від панського маєтку, який пізніше пристосували під шкільні майстерні. Школу було побудовано за короткий період –з січня по листопад 1967року. Бригаду будівельників очолював Колошва Йосип Филимонович. Очолив школу Водолазький Михайло Якимович.
Не відставали від старших товаришів і комсомольці. Молодь була активна і в роботі, і на відпочинку. Багато робіт виконували дружно і весело: працювали механізаторами, водіями, в городній, польовій бригадах, на фермах, скиртували сіно. У селі Миколаївка секретарем комсомольської організації був Богатирьов Михайло. Після об’єднання колгоспів секретарем колгоспної комсомольської організації в травні 1959 року була обрана Хотюн Валентина Андріївна. Організація налічувала 96 членів комсомолу і 320 чоловік молоді, віком до 28 років, а вже в 1961 році комсомольців стало 195 чоловік. Комсомольці брали участь в усіх масових заходах, проводили ремонт в клубі, прибирали територію. В 1956 році комсомольці села розбили і посадили парк біля річки Гайчур в кінці вулиці Кіма. Парк став хорошим місцем відпочинку для всіх жителів села, а особливо молоді. Його доглядали і ходили туди з задоволенням, на жаль зараз він забруднений і недоглянутий, втратив свою привабливість. Комсомольці і молодь з к-пів ім. Леніна і ім. Карла Маркса по неділях виїздили в с. Червоний Розсадник змагатися, грати в різні ігри, відпочивати.
Спогади про навчання у школі випускниці 1975рокуБеник Любові Олександрівни (Коноваленко) До першого класу я пішла в 1967році.Першою вчителькою була Пітько Марія Адольфівна. У підготовчий клас ходила до (старої) школи, яка знаходилася по вулиці Центральній. У перший клас пішла в новозбудовану школу в 1968 р. До нас прийшли діти з Андріївки. Учителькою була Людмила Володимирівна Мицик. Кожну весну ми проводили змагання. Приймали в піонери, варили кашу, грали в «Зірницю». Було дуже весело. Ходили на роботу в сад, на тік.У цьому класі до нас прийшла молода вчителька англійської мови Терещенко Валентина Йосипівна - класний керівник. Ми з нею їздили на екскурсії, проводили вечори. Це була моя улюблена вчителька.
Ø Спогади випускника 1977 рокуКісенка Ю.С.
У 1976 році під час проведення п’ятої трудової четверті на базі Братської восьмирічної школи був облаштований табір праці і відпочинку для старшокласників,який знаходився в парку на березі річки Гайчур. Було об лаштоване наметове містечко, де учні проживали. Харчувалися в шкільній їдальні три рази.Під час перебування в таборі учні займалися заготівкою грубих кормів (гіллячковий корм-кльон)для колгоспної отари овець.Купалися, проводили змагання,ігри..З нами були вчителі: Чебанко Олександр Миколайович(трудове навчання),Логвиненко Віктор Іванович(географія).
Директором школи була Чебанко Лідія Якимівна. Піонерською вожатою- Любов Борсук(за чоловіком).
Ø Спогади про навчання у школі випускниці 1978р. Тимощенко (Самойленко )Тетяни Олександрівни,1962р.н.
До першого класу Миколаївської восьмирічної школи я вступила у 1970р.Зустріла мене молода вчителька Мицик Людмила Володимирівна. Навчала вона нас недовго ,так як виїхала до Криму.. Потім навчала мене Кузнєцова Надія Іллівна,а в третьому класі – Кривохвіст Федір Андрійович.
У четвертому класі класним керівником була Кузнєцова Надія Іллівна,яка пішла у декретну відпустку,а на її місце стала Манько Галина Йосипівна. Вона ж довела нас і до восьмого класу.
У класі було тридцять три учні. Хлопців було мало,а дівчат вдвоє більше.
Навчалися всі гарно,мало було учнів ,що мали трійки. Моєю улюбленою вчителькою була Манько Г. Й.,що викладала у нас українську мову та літературу. Ще моя вчителька любила подорожувати. Куди вона нас тільки не возила. Ми побували в Каневі, Асканії- Новій, об’їхалиПівденний берег Криму, побували в Полтаві, Києві.
Запам'яталися уроки математики,якімені не зовсімвдавалися. Одного разу я отрималатрійку і не подала щоденник.Тодівзагалі не допускалося,щобоцінки не було в щоденнику. І що ж видумаєте,ГалинаЙосипівна заставила ЗнайтиАнтонінуАндріївнуКруть,що читала у нас математику, і просити ,щоб поставила оцінку. Соромно було! Після того всіоцінки : і хороші,іпоганібуливчасновиставлені в щоденник.
У школіпрацювалирізнігуртки. Я непоганоспіваю і тому відвідувалахоровийгурток,керувавяким Галаган Борис Юхимович.
Добре запам’яталося те,як святкувалиДень народження піонерської організації.Недалеко біля школи заздалегідь старшокласники зносили дрова і готували для великого вогнища. Ввечері усі жителі села,школярі збиралися біля цього місця. Коли стемніло,розпалювали вогнище. Звучали піонерські пісні,а четвертокласників приймали в піонери. Це було так урочисто,а клятву піонера я пам’ятаю і до цього часу.
Ще у нас у школібувгарнийкролятник. Господарем там бувВйонцикАнатолійФранцович. Ми по черзідоглядали за кролями. Якихтількивидівкролів там не було . Жили вони у простих ямах і булоїхвидимо-невидимо.Ми рвали їмтраву,носили з річкиводу,аАнатолійФранцовичбагаточого про розмноження і життякроліврозповідав.
Біляшколи з боку тиру учні посадили саджанціплодовихдерев,кущісмородини і агрусу.На уроках трудового навчання,що вела Солобченко Валентина Володимирівна,мидоглядали за ними. Смакували фруктами не тількиучнішколи,а і всіжителі села
.Щебіляшколисадили рицину. Як ми ,учні ,не любили їїзбирати. Та коли нам розповіли про їїзначимість,ставлення до роботизмінилося
У 1978 році я закінчилавісімкласів уже Братськоївосьмирічноїшколи і вступила до Красноармійського педучилища.Потімзакінчила ДПУ і повернуласяпрацювати у рідну школу. Працюю уже тридцятьчетвертийрік.
Спогадизавждихвилюючі,та коли вони про школу,щемить і плаче серце ,тужачи за щасливимдитинством. Зповагоюзгадуюсвоїхвчителів і дякаїмбезмежна. Живітьдовго ,будьте здорові,дорогімоївчителі!
ВИПУСКНИКИ ШКОЛИ ПРО ВЧИТЕЛІВ
ТИХА(БУЛАХ) ЛЮБОВ ІВАНІВНА
Навчатися у школі я розпочала у 1972 році, майже з восьми років. Перші два роки мене навчала Новікова Надія Терентіївна, чудова, уважна, спокійна і надзвичайно добра учителька . Потім була Сіроух Зінаїда Григорівна, у третьому класі ми вчилися малокомплектно деякий час, з першим класом. У моєму класі нас спочатку було до 20 учнів. А у четвертому класі до нас у школу перейшли учні із Зеленолузької школи, великий клас там був, нас разом стало 38 Тут я навчалася до 1979 року. З директорів школи пам'ятаю Михайла Яковича Водолазького, Катерину Романівну Монастирну, Антоніну Андріївну Круть, Лідію Платонівну Герасименко, Лідію Якимівну Чебанко, Миколу Федоровича Гоцулю.
У школі завжди було багато квітів, і на подвір'ї, і у приміщенні. За квітами і порядком та затишком у школі доглядали Яременко Поліна Василівна і Ніна Михайлівна Тищенко. Смачні страви дітям готували Віра Радіонівна Холод і Марія Іллівна Самойленко, потім Борсук Любов . Кожного року нас приїздили навчати багато молодих вчителів, випускників вузів. Майже всі відомі і шановані у районі вчителі розпочинали свій шлях у нашій школі -- Борсук Любов Пантелеймонівна, Безкровна Любов Петрівна, Вечорко Ольга Максимівна, Падалка Людмила Іванівна У школі було створено кролеферму, де діти і вчителі проводили багато часу . За тваринками доглядав Вйонцик Анатолій Францович, а допомагати йому по черзі приходили учні старших класів, причому робили це із задоволенням ! Діти рвали травичку, наливали свіжої води, насипали чисте, просіяне зерно, відселяли дорослих кроленят … Після 1980 року школа стала не восьмирічною, а середньою, так як базова середня освіта стала обов'язковою. При школі збудували тир, приміщення для кроликів. Початкові класи перебралися до другого навчального корпусу у селі Андріївці, де знаходилися по червень 2015 року.
Кожної весни ми, школярі, наводили лад навколо школи, впорядковували парк біля річки Гайчур, влітку сапали бур'яни на шкільних ділянках. На території школи росло багато дерев, в основному, яблуні. Також були добре доглянуті плантації чорної та червоної смородини, аґрусу.
Шкільне життя було дуже цікавим та насиченим. Нас, дітей, часто возили на екскурсії. В шкільні роки я з друзями побувала і в Полтаві, і в Запоріжжі, Дніпропетровську, Одесі, Києві, в Криму …
Після шкільних занять ми бігли до сільської бібліотеки, де нас гостинно зустрічала Коробка Валентина Іванівна та Бондаренко Наталія Петрівна. Тут було безліч надзвичайно цікавих і захоплюючих книг про рідний край, про природу, про історичне минуле, про війну … А стільки було фантастично цікавої літератури про подорожі, далекі країни, про пригоди моїх ровесників !
При школі довгі роки працював шкільний хор, ансамблі, гуртки. Деякий час, один раз у тиждень, по місцевому радіо велась передача про наше шкільне життя. Тож, деякі батьки дізнавались про «подвиги» своїх дітлахів прямо із домашнього репродуктора, уранці, п'ючи ранкову каву. І хапалися за голову від цих «подвигів»! В школу навіть не треба було і йти ! А вели радіопередачу про школу Самойленко Тетяна та я,Люба Булах(учком).
З серпня 1983 по травень 1985 року, після закінчення Красноармійського педучилища, я працювала у нашій школі піонервожатою. Тоді ж відбулися перші випуски 10- го класу, це була така визначна подія !
Ø Спогади про школу випускниці 1984року Братської середньої школи(перший випуск)
Ігнатюгіної (Никифоренко) Тетяни Іванівни
Пам'ятаю,як учні початкових класів села Андріївка навчалися в Андріївському корпусі, а ми, жителі села Братське - в головному корпусі , який знаходився в селі Братське. Моєю першою вчителькою була Сіроух Зіна Григорівна. Після закінчення 4 класу Учнів Андріївського корпусу переводили до головного корпусу в селі Братське та об’єднували в один клас. І навчалися ми всі разом в Братськів восьмирічній школі.
Найбільше запам’яталась Логвиненко Лідія олексіївна. Вона була справедливою, чуйною,мудрою, доброю людиною.
З учителів найкраще пам’ятаю, поважаю і люблю Гопку Л. П., Круть А, А., Надтоку Т. В., Чорнобай А. В., Герасименко Л.П., Гурмазу О.А., Громову В.А., Кузнецову Н.І.
Після закінчення 8 класу залишилась навчатися в своїй школі, так як вона стала середньою. Ми були першими випускниками середньої школи.. Запамяталися вечори, екскурсії в Крим, в наметах ночівля в Макаренському саду. Дуже б хотілося повернутися в той час.
Ø Спогади випускниці 1986року Братської середньої школи Хацевич(Дубнюк) Зої Іванівни
У першому класі Андріївської початкової школи зустріла нас досвідчена вчителька Кісенко Лідія Гнатівна(1976р). Уроки були цікавими,учителя всі обожнювали: і діти, і батьки. У другому класі був Цикало Григорій Володимирович,який одночасно вів уроки в 2 та 3 класі в одному приміщенні.Одні вчили табличку,інші-писали приклади самостійно.Це нікому не заважало.
Справа від школи був фруктовий сад(яблуні та груші).Перерви проходили швидко,богралися,веселилися.Їсти ходили в столову колгоспну.Всімподобалося,бо йти треба було строєм метрів 50 центром.
У 3 класі нас навчала молода вчителька Надтока(Павляшик) Тетяна Василівна,яка прийшла після закінчення педінституту. Полюбили відразу,бо любила нас всіх,а якщо волосся в дівчаток не в порядку-заплете,зробить до ладу.
До 4 класу ми перейшли вчитися до Братської восьмирічної школи.Класним керівником була Надія Іллівна Кузнєцова,вчитель математики. Ми зєдналися з учнями села Братське.
Існувала кабінетна система.Подобалося нам дуже. Кабінети мали телевізори,а ще-лінгафонний кабінет(англійська мова). Вчителями в школі працювали: Гопка Лідія Петрівна(хімія,біологія),Манько Галина Йосипівна(українська мова та література), Громова Валентина Анатоліївна(фізика),Пічуріна Людмила Миколаївна(російська мова та література),Гурмаза Олександр Андрійович(історія,суспільствознавство),військова підготовка-Марков Анатолій Михайлович,географія-Маркова Людмила Іванівна.Директорами школи за 10років навчання були ГоцуляМ.Ф,Герасименко Олексій Артемович (улюблений),ГурмазаО.А.,завучем була дуже вимоглива Круть А.А
Цікавим та незвичним було шкільне життя.Їздили велосипедами на ферми з концертною програмою(готували самі).У червоному куточку вивішували оцінки учнів класу.А батьки знайомилися прямо на роботі. Особливе місце мали екскурсії. Де нас тільки не возили наші вчителі!Київ,Крим,Дніпропетровськ,Полтава,Канів…А пята трудова четверть(літня) була відповідальна та цікава:побілка ферми в селі Нечаївка,ремонт(підведення смолою)на фермі села Радісне. Завфермою був Андрухов Сергій Володимирович.Не боялися ніякої роботи!Навіть працювала я обліковцем на фермі(приймала молоко та брала жирність ),а подруги працювали на ваговій в період жнив…
А в школі доглядали за кролефермою,а ще-за бичками. Траву рвали,хлопці косили,гілочки акації ламали,підмітали та слухали легенди Францовича!
А чому тільки нас не навчали:танці,пісні,гра на баяні,шашки,шахмати…
У будинку культури під керівництвом Вознюк З.М.(Куліненко) та Варяниці Н.А.(Сюрко) ставили справжні вистави! А ще співали не лише в нашому клубі, а й на районній сцені.
На 1 Травня були святкові демонстрації,де всі жителі навколишніх сіл,учні школи почесно йшли під прапором миру на урочистості. Лунала святкова музика.Прекрасні та незабутні роки!!
Професію обрала без проблем,звичайно,вчитель. Дуже любила уроки Галини Йосипівни Манько,навіть після закінчення педагогічного інституту ,на власних уроках копіювала саме її.Працюю в рідній школі вже 24роки.
****************************************************************************************
Хронологія розвитку школи
1967р-відкриття Миколаївської восьмирічної школи,побудованої на честь 50-річчя Великого Жовтня .Директор школи Водолазький Михайло Якимович.
1968р.-Миколаївська восьмирічна школа перейменована у Братську.
1984р.-На підставі рішення Покровської районної ради народних депутатів №346 від 21.11.1981р. Братську восьмирічну школу реорганізовано в середню. Директором школи призначено Гурмазу Олександра Андрійовича.
1984р.-побудова мікроферми,робота шкільного підряду,який доглядав огород,сад на площі 55га,вів шефську роботу у тваринництві,робота шкільних будівельних загонів,які працювали на реконструкції спортзалу і будівництві шкільної теплиці.Ведення дослідницької роботи «Про вплив бобових трав і фосфорно-кальцієвих домішок на ріст та розвиток молодняка кролів».
1986р- 1991рр.- перший клас «шести річок»класовод –Павляшик Тетяна Василівна.
Робота виробничих бригад та різнопрофільних ланок на території КСП імені Леніна.
у 1988 році школа перейшла на 11-річну форму навчання.
1990-1994рр- вирощування молодняка великої рогатої худоби.
1999р.-2002 - догляд просапних культур на площі 0,35га,закріплених за школою.Допомога у прополці соняшника тов. «Земля».1998-2002рр-директор школи Будь Олена Анатоліївна.
2001р-набраний перший клас на 12-річний термін навчання. Класовод Блинчук Валентина Олексіївна.
2002р.-35-річчя Братської середньої школи. Директор школи Дубнюк Зоя Іванівна.
2004рік-отримали перші в районі шкільний мікроавтобус «Газель».
2008р- школа реорганізована із середньої в Братську ЗОШ І-ІІІ ступенів Покровської районної ради. Пройшли атестацію школи на достатній рівень.
2008р.-на виконання Програми «Шкільний автобус»отримали новий автобус(на 24місця)ПАЗ.
Школа стала опрною в районі з проблем впровадження здоров'язберігаючих технологій у навчально-виховний процес.
2011рік-учасники та переможці конкурсу Міжнародного фонду «Відродження»«Укріпленняматеріально – технічної бази їдальні сільської школи відповідно норм СанПІНу» на суму 42тисячі 182грн.Налагоджена тісна співпраця між школою та агрофірмою «Земля»(в особі Андрухова С.В.).Перекрито дах школи,настелено асфальтове покриття,викладено тротуарною плиткою центральний ганок. Замінено 66 вікон на сучасні євро вікна,замінено двері. Придбано новий сучасний комп’ютерний клас,замінено дошки,настелено лінолеум по класах. Закладено парк,фруктовий сад.
Оновлено музичний клас(маленька актова зала),капремонт комп’ютерного класу,сучаний дизайн класної кімнати 6класу,придбано сучасні меблі для учительської кімнати та мед кабінету.
2012р.-переможці Всеукраїнського конкурсу «Благодійник року»-Андрухов С.В.(номінація «Середній бізнес»,нагородження в Києві).
2015р.-на виконання Програми «Шкільний автобус» отримали новий шкільний автобус (на 30місць ISUZU).
СУЧАСНА ШКОЛА
В школі працює 20 вчителів, з них:
2 – вчителі методисти,
2 – старших вчителів,
8 вчителів мають вищу категорію,
6 вчителів мають першу категорію,
2 – вчитель другої категорії,
1 – вчителі – спеціалісти,
2 – навчаються заочно в педвузах
Характеристика учнівського складу школи
В школі навчається – 145 учнів
В школі І ступеня –62учнів
В школі ІІ ступеня – 65 учнів
В школі ІІІ ступеня – 18 учнів
За соціальним статусом
учнівський колектив багатоукладний.
Підвозиться 120 учнів, 14 вчителів.
Під опікою – 2 учнів.
Технологічні нововведення
- парно–групова робота на уроці;
- «мозковий штурм»;
- проектна діяльність (метод проектів);
- методика незакінчених речень;
- сюжетно – рольові ігри.
Кредо: «Перемагати в навчанні, в спорті, в житті»
Пріоритетні напрямки діяльності школи культури здоров’я:
- туристично-оздоровчий напрям у роботі школи як необхідної складової здорового способу життя;
- впровадження ІКТ в НВП;
- забезпечення рівного доступу всім учням до якісної освіти на основі даних системного моніторингу якості навчання та життєвої компетентності школярів;
- розвиток і підтримка обдарованої молоді здатної до самовдосконалення, самореалізації в соціумі.
Оздоровчо реабілітаційна база.
В школі в літній період працює пришкільний оздоровчий табір «Ромашка» для учнів 1-4 класів. В програмі роботи: екскурсії, велопробіги «Стежками рідного краю», ігри, змагання, поїздки до Дібрівського та Макаренського лісів.
З 2008 року працює туристичний гурток, де розроблено маршрути та напрямки оздоровчої роботи з учнями.
МЕДАЛІСТИ ШКОЛИ(з1986р)
1986р-Мякота С,Зелінська В.(срібло),
1987-Харів В(срібло),
1988р.-Діленко О,Лучанова І.(срібло),
1990р.-Гамій Л,Отиско І.(срібло),
1999-Чорнобай А.(золото),Пітько(срібло),
2006р.-Андрухов В.(золото)
2012р.-Блик М.(золото)
2013р.-Новіков В.,Гамій К.(золото).
Директори Братської (Миколаївської) школи
1931 – 1932-директор школи Сігарьов Леонід Григорович
Авербах Семен
Після 1945р.-1957ррЧергік Федір Максимович
1960р- Віталій Федорович Чергік,
Іван Артемович Мартиненко,
Шкутенко Олексій Олексійович
Водолазький Михайло Якимович, директор Братської школи з 1967-1972рр.
На долю цього керівника випала велика відповідальність-побудова приміщення нової школи(1967) за півроку! Замовлення меблів,кабінетів-все під його керівництвом. Перед школою був закладений новий парк навесні 1968року.
До школи ходили діти з різних сіл: Вільне,Червоний розсадник, Піщане,Герасимівка,Андріївка,Комунарівка.
Катерина Романівна Монастирна-1972-1974
ЛідіяПлатонівня Герасименко 1974-1975
ЛідіяЯкимівняЧебанко 1975-1976рр
Круть Антоніна Андріївна, директор Братської восьмирічної школи, 1976-78рр
Гоцуля Микола Федорович, директор Братської восьмирічної школи
1978-1980рр.
Проживав у селі Данилівка. Тримав тісну співпрацю з колгоспом імені Леніна,які надавали постійну матеріальну підтримку, майже безкоштовно виділяли продукти харчування для шкільної їдальні. Історик за дипломом.
Круть Антоніна Андріївна, директор Братської восьмирічної школи, 1976-78рр
Герасименко Олексій Артемович, директор Братської восьмирічної школи1980-1982рр.
Гурмаза Олександр Андрійович,директор Братської середньої школи 1982-1998рр.
Життя в школі процвітало в прямому значенні цього слова:побудували тир,кролеферму,підсобне приміщення під худобу.
Кожного року насаджували дерева та квіти навесні.
Діяла кабінетна система,був придбаний лінгафонний кабінет іноземної мови. Школа мала власний трактор Т-16. Для кабінетів було придбано все:таблиці,схеми,висловлювання великих людей,символіка,телевізори,магнітофони.
Олександр Андрійович - дієвий та розумний керівник,за дипломом –учитель історії та правознавства.
Будь Олена Анатоліївна,директор Братської середньої школи 1998-2002рр.,випускниця школи.
За час ,коли очолювала школу,було зібрано перші стенди з історією комуни «Маяк»,села Братське,Андріївка. Проводилися зустрічі з почесними випускниками школи: Сидоренком Іваном Івановичем, Водолазьким Михайлом Якимовичем
Дубнюк Зоя Іванівна,директор Братської ЗОШ І-ІІІ ступенів з 2002 по цей час;
випускниця Братської середньої школи 1986р.
Учасниця ІІІ Всеукраїнського зїзду педагогічних працівників у місті Києві(2010).
Учасник та переможець конкурсу Міжнародного фонду «Відродження»(2011р)«Укріпленняматеріально – технічної бази їдальні сільської школи відповідно норм СанПІНу».Налагоджена тісна співпраця між школою та агрофірмою «Земля»(в особі Андрухова С.В.).Перекрито дах школи,настелено асфальтове покриття,викладено тротуарною плиткою центральний ганок. Замінено 66 вікон на сучасні євро вікна,замінено двері. Придбано новий сучасний комп’ютерний клас,замінено дошки,настелено лінолеум по класах. Закладено парк,фруктовий сад.
Оновлено музичний клас(маленька актова зала),капремонт комп’ютерного класу,сучаний дизайн класної кімнати 6класу,придбано сучасні меблі для учительської кімнати та мед кабінету.
Сучасна школа
Напрямки інноваційної діяльності навчального закладу:
- впровадження нового змісту освіти з використанням здоров’єзберігаючих технологій;
- інноваційні форми роботи та технології в НВП;
- створення навчально-виховного простору, спрямованого на формування конкурентоспроможної особистості, котра зуміє розробляти свої життєві плани,самостійно використовувати знання для розв’язання проблем;
- впровадження інклюзивної освіти. Навчання дітей з особливими потребами
- використання інформаційно- комп’ютерної технології;
- створення умов для формування та розвитку високо- культурної, моральної, здорової, компетентної
особистості випускника;
- тестові завдання на уроках як підготовчий етап до ЗНО.
Юридична адреса:
вул. Кіма, 1а
с. Братське Покровського району
Дніпропетровської області
тел.: 5 – 56 – 35
Почесний меценат школи
Андрухов Сергій Володимирович-почесний меценат Братської ЗОШ І-ІІІ ступенів.Оновлення матеріально-технічної бази школи, перекриття даху школи,нове асфальтове покриття, заміна вікон та багато інших добрих справ. Вкладено на розвиток школи понад 2млн гривень.
Відомі учні школи
Цегельник Олександр Іванович
ДАТА ТА МІСЦЕ НАРОДЖЕННЯ: 02.10.1965, с. Братське, Покровського р-ну, Дніпропетровської області.
ОСВІТА: Запорізький державний університет, філолог, українське відділення; Дніпропетровський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, магістр державного управління.
Працював: (з 1995) Запорізький державний університет, асистент кафедри історії української літератури; асистент кафедри теорії літератури та журналістики, аспірант денної аспірантури;
- 2001-2002 – Запорізька обласна держтелерадіокомпанія, завідувач відділом громадсько-політичного мовлення;
З літа 2002 року став державним службовцем. В різні роки працював у Запорізькій обласній державній адміністрації на таких посадах: помічником заступника голови, керівника апарату ОДА; начальником відділу контролю апарату ОДА; заступником начальника оргвідділу апарату ОДА; остання посада - начальник управліня у справах преси та інформації Запорізької обласної державної адміністрації ;працював і в органах місцевого самоврядування: обіймав посаду завідувача загальним відділом Ленінської районної адміністрації Запорізької міської.
Анатолій Григорович Сергієнко (58років)
випускник Миколаївської восьмирічної школи(село Братське)1962р.
Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут 1964—1974Придніпровська державна академія будівництва і архітектури 1974—1979
Працював головою РДА(2005-2007),з 2006р- начальник Нижнєдніпровського державного басейнового управління охорони водних живих ресурсів.
Карабут Іван Петрович. 1965р.н випускник Братської восьмирічної школи 1980р,
Покровская школа 1980—1982,
працював після закінчення інституту в школі вчителем,
2002-2004рр-Голова Андріївської сільської ради
2004-2015рр-вчитель фізичної культури в школі.2015р.-заступник голови Покровської районної ради.
Лідія Чекурда (Самарська ),випускницяБратськоїсередньоїшколи 1982р.
Навчалася в Красноармійському педагогічному коледжі 1982—1986,вищу освіту здобувала в Мелітопольському державному педагогічному університеті - 2001—2005.Працює директором Шевченківської ЗОШ I-III ступеней №33 з 2005.
Шовкович Леонід Васильович-відомий хлібороб славної Покровщини.Випускник Братської восьмирічної школи 1972року.
Закінчив Покровське ВПУ -75,отримав професію комбайнера,працював у колгоспі імені Леніна, агрофірмі «Земля».Любов до хліборобської праці проніс все своє життя.
УСПІШНІ ТА ВІДОМІ ВИПУСКНИКИ ШКОЛИ
Тихий Іван Михайлович,випускник школи- голова колгоспу ім. Леніна.
Андрухов Василь Сергійович,випускник школи- голова фермерського госп. Ім. Кісенка.
Андрухов Володимир Володимирович,випускник школи,директор агрофірми "Довіра".Успішний бізнесмен.
Діденко(Голуб) Олена Олександрівна ,випускниця школи 1988р.,закінчила Дніпропетровський аграрний університет(інститут економіки) 1988-1993рр.
Керівник Покровського відділення Райффайзен Банку Аваль .Успішний керівник, толерантна та виважена.
4)Андрухов ВолодимирВолодимирович,випускник Братської середньої школи 2008р.медаліст школи(золота медаль).Закінчив Київський університет імені Т.Шевченка(2008-2013рр).Юрист за дипломом. З 2015року-генеральний директор агрофірми «Земля».
5)Никифоренко Володимир Маркович-випускник Миколаївської школи. Засновник та голова (до 2015р)фермерського господарства «Надія» в селі Братське..
Куриленко(Никифоренко)Антоніна Володимирівна,випускниця 1985року Братської середньої школи.Керівник кооперативу «Добробут Андріївки».Талановита та відома не лише в районі ,а й за межами області вишивальниця. Її виставки організовують на різних рівнях.Полотна продаються і за кордон,оцінено на високому рівні.
Керівник міні-ферми в селі Братське.Інноваційні технології впроваджує в своїй роботі
Бондаренко Наталія Петрівна,випускниця Миколаївської(Братської)восьмирічної школи-перший випуск після відкриття нового приміщення школи. ЇЇ покликання-книга. Працювала бібліотекарем Братського БК. Записувала історію сіл від старожилів,зустрічалася з відомими випускниками. Закохана в пісню.Має гарний голос. З Віктором Трофимовичем(чоловіком)були довгий час гарним дуетом ,пісні в їхньому виконанні слухали залюбки.
Шепшелей Сергій Валентинович,випускник Братської школи1998року.Закінчив навчально-науковий інститут економіки 1998-2003рр.
Успішний підприємець.Депутат районної ради двох скликань.Спонсор школи (Інтернет).
Холод(Макаренко) Лідія Григорівна 1957р.н.випускниця Миколаївської восьмирічної школи 1972р.(з 1964 по 1972рр).З 1974 р. навчалася на заочній формі в Мелітопольському педінституті за спеціальністю вчитель біології, який закінчила в 1979 році.
З 2001 по 2012 р. працювала директором Межівського аграрного ліцею-інтернату Межівського району Дніпропетровської області.
Кримова (Заводюк)Ольга Яківна,
випускниця Братської середньої школи 1984р. Закінчила Дніпропетровський агроуніверситет 1988—1993рр.
Працювала головою Андріївської сільської ради (2-скликання). Започаткувала участь та реалізацію ПРООН проектів для територіальної громади.
Моделюємо нову українську школу
на 2019-2020 н.р.
БРАТСЬКИЙ НВК ПОКРОВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ
Дубнюк З.І.
Блок 1 ВИЗНАЧАЄМО…
Завдання 1: визначити базові позиції розвитку навчального закладу
Додаток 1
| Назва закладу | КЗО «Братський НВК «ЗОШ І-ІІІст.-ДНЗ» село Братське в.Шкільна,1а Покровська громада Покровський район, Дніпропетровська область
|
| Місія (чітко виражена причина існування організації, роль, яку надає собі організація в суспільстві) | Забезпечення потреб населення шкільного віку членів ОТГ в здобутті освіти.
|
| Візія (ідея, логічна конструкція образу бажаного майбутнього) | Нова українська школа: успішна самореалізація випускника ЗНЗ 21 століття в сучасному суспільстві. Створити оптимальні умови для одержання сільськими школярами якісної освіти, позитивно змінювати себе та суспільство, в якому живе |
| Ключові цінності |
|
| Пріоритети | 1) Створення сприятливих умов для розвитку здорової фізично та соціально адаптованої , високоморальної особистості випускника 21століття. 2)Вирішення питань підвищення якості навчально-виховного процесу. 3) Всебічне підвищення професійної майстерності вчителів. 4) Здійснення якісного внутрішньо-шкільного контролю (моніторинг діяльності). 5) Впровадження програм розвитку фізичної культури та спорту 6) Інформаційно-комунікаційне забезпечення педагогічного колективу. 7) Створення сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в колективі. 8) Громадсько-активна школа тощо. 9). Підвищення рівня громадянської свідомості 10). Покращення інфраструктури громади
|
| Цілі (під кожний пріоритет) | 1. Створення сприятливих умов для навчально-виховного процесу ( участь навчального закладу в Міжнародних проектах ). 2.Проведення моніторингових досліджень щодо якості надання освітніх послуг вчителями –предметними для своєчасного коригування. 3. Умотивований учитель має свободу творчості й розвивається професійно. ( проведення майстер –класів, вебінарів, он-лайн самоосвітньої діяльності вчителів) Професійний вчитель : якісна освіта дітей 4.Створення інтерактивної взаємодії з учнем за допомогою інформаційних комунікаційних мереж. 5. Оволодіння навичками ділового спілкування, запобігання та розв’язання конфліктів, формування у членів колективу емпатії ,в повсякденному житті та у стресових ситуаціях. 6. Активізація волонтерства, взаємовигідне партнерство між школою та громадою, демократизація. 7.Забезпечення системи патріотичного, інтелектуального, духовного, культурного виховання молоді громади 8.Пропаганда верховенства закону, поваги до інших культур, солідарності, поваги до життя людини, рівності, толерантності, самовираження. Заходи, конкурси для дітей та молоді. виставки, зустрічі. 9.Консультативна допомога сім’ям з дітьми |
| Завдання | 1. Проводити фізкультурно-оздоровчі заходи, скеровані на здоровий спосіб життя,боротьбу із алкогольною, тютюновою та наркотичною залежністю. 2. Добудова приміщення під ДНЗ, бібліотеку європейського зразка, музей. 3. Заходи, конкурси для дітей та молоді спрямовані на патріотичне, інтелектуальне, духовне, культурне виховання. 3. Створення рекреаційних зон та зон для відпочинку, висаджування клумб. 4.Сприяти встановленню дитячих майданчиків сучасного типу та спортивного майданчику з штучним покриттям.
|
Блок 1 АНАЛІЗУЄМО…
Завдання 2: зробити поточний аналіз ситуації в школі (середовища, ресурсів, потреб школи тощо) за допомогою SWOT-аналізу (де школа знаходиться зараз…)
Додаток 2
| Сильні сторони
1Людський потенціал, відчуття власної приналежності до громади її мешканців. 2)Сприятлива екологічна територія мікрорайону школи, територіальної громади. 3)Педагогічні кадри. Якісний підбір та розстановка. Високий професіоналізм. 4)Міцна матеріально-технічна база закладу. 5) Енергозберігаючий заклад. Оновлено будову школи((замінено всі вікна, перекрито дах, утеплено зовнішній фасад). 6)Наявність швидкісного Інтернету, зони Wi-Fi. 7)Сприятлива демографічна ситуація нашої територіальної громади(народжуваність стабільна).
| Слабкі сторони
1) Відсутність досвіду роботи в новоствореній громаді. 2)Недостатня кількість місць в ДНЗ
3) Школа віддалена від районного центру. (18км) 4)Відсутність оснащення навчальних кабінетів хімії, біології, фізики обладнанням та забезпечення іншим навчальним обладнанням.
|
| Можливості
1)Підвищення якості освіти через розвиток позакласної роботи. 2)Від школи знань до школи цінностей. Свобода вибору знань, свобода вибору цінностей, свобода діалогу з вчителем і батьками 3)Медіапростір у школі –нові можливості громади.
| Ризики 1)Відтік молоді у пошуках роботи. 2)Зменшення кількості населення. 3)Закриття закладів освіти, культури, медицини 4)Відсутність коштів для добудови нової школи.
|
|
|
НАКАЗ №75а від25.05.2016р по Братському НВК
Про створення комунального
закладу освіти
«Братський НВК «ЗОШ І- ІІІ ст .- ДНЗ»
Керуючись законами України „Про місцеве самоврядування в Україні,”„Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, „Про дошкільну освіту”, розглянувши звернення відділу освіти райдержадміністрації від 14.04.2016 р. № 01-09/375,відповідно рішення Покровської ради №87-6-VІІ від 28 квітня 2016р. «Про створення комунального закладу освіти „Братський навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня
школа І-ІІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад”
НАКАЗУЮ:
1. Створити на базі Братської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів навчально-виховний комплекс, перейменувавши його у комунальний заклад освіти „Братський навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад”.
2. Затвердити Статут комунального закладу освіти „Братський навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад».
3. Визначити, що комунальний заклад освіти „Братський навчально-виховний комплекс „Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад” є правонаступником усіх майнових прав та обов’язків Братської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. та дошкільного навчального закладу.
4. Отримати Довідку з Єдиного державного реєстру та свідоцтво у відділі Статистики, пройти реєстрацію у фонді реєстрації нещасних випадків Покровського району.
5.Виготовити та замовити нову печатку та штамп,змінити вивіску школи.
6.Офіційно відкрити дошкільний заклад у серпні-вересні 2016р.
7.Здійснити записи до трудових книжок працівників школи щодо реорганізації та зміни назви(шляхом перетворення).
8. Контроль за виконанням даного наказу залишаю за собою.
Директор НВК З.І.Дубнюк
БРАТСЬКИЙ НВК
Я працюю в найкращій школі на світі! Це мій другий дім. Кожен день я з гарним настроєм і з радістю відкриваю двері в школу, адже тут відпочивають учні початкових класів, здійснюють подорожі стежками рідного краю, а учні 5-8,10кл.- варять кашу, ловлять рибу, подорожують. Всі діти від природи допитливі, їм цікаво практично все, так як кожен день приносить для них нові відкриття. А школа в особливому очікуванні, бо саме зараз пройшли зміни в установчих документах щодо реорганізації шляхом перетворення школи в НВК. На сьогодні Братська школа змінила назву, печатку, статут і навіть вивіску, незмінна ціль-кожна дитина – це маленька унікальна особистість, яка має свої вроджені природні задатки, які і треба розвивати. Це дає впевненість в майбутнє. Міжнародна організація «Save the Children» виділила кошти у сумі понад 300тисяч грн. для ремонту та облаштування кімнат під розміщення дошкільнят, ними придбано меблі для ігрової кімнати, підвезені іграшки та канцтовари для малят. Ремонтні роботи було закінчено за 1,5місяці(у квітні). Приміщення дошкільної групи підготовлене на 100% і ігрова кімната, і спальня, і пральня, і ізолятор. Працюємо над вирішення проблеми придбання ліжечок з матрацами.. Для втілення в життя ідеї, звернулася до генерального директора Андрухова Володимира Володимировича. Рішення позитивне — свідчення небайдужого ставлення до проблем освіти і розуміння непересічної важливості шкільного виховання. Минають роки, змінюються покоління, а добрі стосунки, традиції, щиросердні дії, співчуття та милосердя, постійна готовність прийти на допомогу, засновані на активній соціальній позиції, багаторічній турботі про школу залишаються незмінними. До речі, молодий керівник тримав на контролі весь ремонт, виділив кошти для оплати тих будівельних робіт,які не ввійшли в проект. Постільну білизну планують придбати Андріївська сільська рада в особі Сюрко Н.А.
Педагогічний, учнівський та батьківський колективи, а також адміністрація висловлюють найтепліші слова подяки благодійній організації «Довіра» (в особі Шепшелея М.М) - виділила 4тисячі грн. для придбання 2-х вікон для спальної кімнати; підприємцю Шепшелею С.В А для оплати зварювальних робіт у санітарній кімнаті батарей були виділені кошти 400грн; Склярову К.В. виділив 1тисячу грн. для придбання мийок для облаштування куточка для миття посуду. А посуд вже придбано школою за кошти зі спец рахунку (оренда приміщення) на суму понад 4тисячі грн.
Одні з обов’язкових елементів ландшафтного дизайну дитячого майданчика – різні гойдалки, гірки та пісочниці. Пісок для облаштування ігрового майданчика буде завезено агрофірмою «Земля». Послуги транспорту надають як агрофірма «Земля»,так і фермерське господарство «Надія»(Никифоренко М.В).
Зроблено багато, але ще чимало питань є не вирішеними.
А саме:придбання полотенець, ковдринок, подушок, покривал, а ще – карнизів та тюлі на вікна. Плануємо зробити накриття над входом у дошкільну групу.
Ще раз щиро вдячні Вам всім за ту радість, яку ми разом зможемо подарувати 25дошкільнятам(4 та 5 років) нашого мікрорайону школи.
Дубнюк З.І.,директор Братського НВК «ЗНЗ І-ІІІ ст..-ДНЗ»
мета-створення НВК
Які б події не відбувалися в державі,які б випробування не випадали на всіх, але школа на селі є і повинна бути соціокультурним центром,який кожного дня живе повноцінним життям,розвивається. Школа-це учнівський та учительський колективи,це і сторія розвитку освіти регілону,традиції та звичаї.
Мабуть,кожна школа прагне розвитку,змін,стабільності. Не є секретом,що ми всі в очікуванні реформ ,які чекають освітяни.А вчитель і так живе в постійному самовдосконаленні,навчанні протягом всього життя.А зараз лякає нестабільність,невпевненість у завтрашньому дні. Опорні школи,школи-філії,лише початкові на селі…Невтішне майбутнє освітян.
І хто,і що обіцяли, і з якими гаслами та ідеями-все залишилося в минулому,а ідея створення навчально-виховного комплексу на базі школи для забезпечення дошкільною освітою малят,залишилася.
Спочатку(близько 10 років) велася розмова про можливість відкриття НВК в приміщенні початковогокорпусу(проекти,експертизи,кошториси).Дорого.Коштів немає. Недоцільне використання значних коштів з бюджету длязабезпечення невеликої кількості дітей.Потім-оптимізація.Корпус закрито, зараз арендує приміщення ДНЗ «Іскрка»- група короткотривалого перебування з 8 до 12години(без харчування,відпочинку).Повірте,що це-гра в дошкільну освіту,бо головне для малят-це режим(харчування,прогулянка,відпочинок).
Давно стоїтьгостро питання про необхідність відкриття дошкільного закладу на території Андріївської сільської ради. Це викликано тим, що змінилася демографічна ситуація, і на її території проживає 56 дітей: 31 дитина -2011 та 2012 років народження та 25 дітей – 2013 та 2014 років народження, які повинні бути охоплені дошкільною освітою.Батьків, педагогів хвилює питання невиконання Закону України «Про дошкільну освіту», в якому сказано, що держава визнає пріоритетну роль дошкільної освіти та створення належних умов для її здобуття (ст..3, п.1) та, що дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою частиною безперервної освіти в Україні (ст..4, п.1).
Мрії,які були вже нездійсненними, збуваються.Приємна зустріч з екпертом програмз питань освіти Денисом Пужаліним,який розповів про велику благодійність Міжнародної організації «Save the Children» та особливу зацікавленість проблемою адаптпції дітей-переселенців та життям маленької сільської школи(у прифронтовому районі).
Небайдужість та вміння чути тастати портібним там,де вирішення проблеми забезпечення дошкільною освітою,є (було)нездійсненною.
Приїзд британки до школи,знайоство зі школою,колективом,дітками, екскурсія по школі та прилеглою територією і-прийняття рішення щодо надання благодійної допомоги (демонтаж,утеплення стін,матеріали) і вже на сьогодні працює будівельна бригада.Темп швидкий,роблять якісно. Вдячність тим,хто в нелегкий час знайшов шляхи допомоги дітям-Міжнародній організації«Save the Children».
Учнівська,батьківська,вчительська громадськість в очікуванні дива –відкриття НВК і дошкільнята 4-5років будуть поспішати разом з учнями до школи для навчання та відпочинку,а ще-спілкування та смачного сніданку,обіду,полуднику.
І коли ми зустрічаємо військових у формі,ми ні на хвилинку не забуваємо про війну на Сході. Ми стали іншими,ми вчимося цінувати милосердя та допомогу.
Щира вчдячність Вам,шановні благодійники.Миру всім,добра та віри в те,що ми не самі зі своїми проблемами.
Дубнюк Зоя Іванівна,директор Братської ЗОШ І-ІІІ ст.
